Заклики до продовження діалогу між Індією та Пакистаном, які регулярно лунають з міжнародної арени, насправді є контрпродуктивними. Вони спонукають Пакистан продовжувати свою безрезультатну стратегію примусу.
Неправильне визнання конфлікту
Рутинні заклики міжнародної спільноти до діалогу між Індією та Пакистаном не лише хибні, але й контрпродуктивні. Вони не враховують, що безпосередня безпекова конкуренція між цими двома країнами не викликана очевидними, обговорювальними розбіжностями, а поглиблюється історичними, ідеологічними та територіальними антагонізмами.
Проблеми з пакистанською стратегічною поведінкою
Поведінка Пакистану, що переглядається, зумовлена бажанням армії зберегти своє домінування в політиці. Володіння ядерною зброєю дозволяє пакистанській армії та розвідувальним службам вести кампанію тероризму з надією, що Пакистан залишиться в основному невразливим до суттєвого військового відплату з боку Індії.
Цикл дипломатії та тероризму
У відповідь на значні терористичні атаки, підтримувані Пакистаном, Індія зазвичай призупиняє дипломатичні відносини, задумуючи більш рішучі дії, включаючи військове покарання. Це веде до традиційним закликам до стриманості від міжнародних партнерів, які сподіваються на відновлення мирного діалогу.
Відсутність тривалих рішень
Досвід попередніх діалогів між Індією та Пакистаном засвідчує, що дипломати обох країн часто спостерігають за виникненням нових криз, спровокованих терористичними атаками з пакистанської території. Це постійно перериває процеси переговорів, внаслідок чого конфлікт затягується.
Потреба в структурних змінах
Якщо ми хочемо дійсно завершити це коло конфлікту, необхідно здійснити структурні зміни, які усунуть надмірну воєнну площину з відносин між Індією та Пакистаном. Важливо, щоб Пакистан визнав свою вторинність до Індії та почав відмовлятися від терору як інструменту державної політики.
Висновок
Діалог як засіб для досягнення миру є важливим, однак результативність компромісів можна досягти лише через визнання реальної сили Індії. Лише відмова від тероризму та прагнення до об’єднання можуть виступати підґрунтям для тривалого миру між цими націями.