Арабсько-ізраїльські угоди, підписані 15 вересня 2020 року в Білому домі під час адміністрації президента Дональда Трампа, стали знаковим досягненням у дипломатії США на Близькому Сході. Ці угоди призвели до мирних угод між Ізраїлем, Об’єднаними Арабськими Еміратами, Бахрейном і Марокко. Ізраїль також розпочав процес нормалізації з Суданом, але внутрішня нестабільність цієї країни не дозволила досягти нормалізації відносин.
Головною метою угод було зниження напруженості на Близькому Сході шляхом нормалізації відносин між Ізраїлем та відносно помірними арабськими країнами. В обмін ці нації отримали доступ до передових технологій і нових торговельних можливостей, рухомі спільним сприйняттям Ірану як стратегічної загрози. Ця ініціатива стала результатом роботи «Майстер-плану миру» на Близькому Сході, організованого в Бахрейні в червні 2019 року.
З точки зору США, угоди мали двоїсту мету: зміцнення ролі США як регіонального гаранта безпеки та оминання ізраїльсько-палестинського конфлікту. Але після атаки ХАМАСу 7 жовтня 2023 року, яка призвела до великої загибелі цивільних та руйнувань інфраструктури в Газі, реакція Ізраїлю викликала регіональне та глобальне засудження. Незважаючи на війну, арабсько-ізраїльські угоди в цілому вижили, але їхнє майбутнє залежить від ширших динамік у регіоні.
Економічні та політичні виклики
У контексті загострення регіональних суперечностей під час конфлікту в Газі, контакти між арабськими та ізраїльськими державами змушені були обмежитися державними відносинами і окремими бізнес-взаємодіями. Соціальні зв’язки сильно зменшилися або зовсім зникли, що супроводжувалося зростанням популярного опору арабських громад до нормалізації з Ізраїлем.
ОАЕ, Бахрейн і Марокко намагалися справлятися з наслідками війни в Газі відповідно до їхніх сприйнятих інтересів. Наприклад, ОАЕ продемонстрували поміркованість у бізнес-відносинах з Ізраїлем після нападів 7 жовтня, але все ж не розірвали дипломатичні стосунки та продовжували співпрацю в обмежених рамках.
Майбутнє арабсько-ізраїльських угод
Паралельно з регіональними змінами, важко ігнорувати Саудівську Аравію, яка намагалася налагодити контакт з Ізраїлем ще до конфлікту в Газі. Під час війни Саудівська Аравія демонструвала скоріше негативну реакцію, однак це не завадило їй розвивати свої стратегічні інтереси в контексті безпеки.
Умови для подальшого розвитку арабсько-ізраїльських угод залежать від здатності вирішити питання палестинської державності, яке продовжує бути важливим для арабських держав. Реконструкція Гази та її майбутнє можуть стати критичними індикаторами ефективності цих угод.
Висновок
В умовах, коли еconoмічні та політичні реалії змінюються, природа арабсько-ізраїльських угод та їх адаптація до нових обставин будуть визначальними для стабільності в регіоні. Важливим буде не тільки продовження дипломатичних ініціатив, а й реальні кроки, спрямовані на підтримку мирного процессу та економічного розвитку.
