Іранські чиновники та коментатори майстерно сформулювали кризу навколо ядерної діяльності Ірану, однак зробили це невірно. Замість того, щоб говорити про невиконання Іраном своїх зобов’язань у рамках системи забезпечення безпеки та відмову відповідати на ключові питання, необхідні для Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), історію перетворено на хрестовий похід США, який заперечує ядерні права Ірану. Цю історію необхідно виправити.
Ядерні права Ірану у світлі міжнародного права
Іран, як і всі країни, має право розвивати дослідження, виробництво та використання ядерної енергії в мирних цілях
. Відповідно до Статті IV Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), Іран може очікувати міжнародного співробітництва у реалізації таких прав.
Однак, не існує явного права на володіння технологією збагачення урану або розділення плутонію, так само як не існує конкретної заборони на володіння цією технологією. Правила, що регулюють міжнародне управління ядерними технологіями, еволюціонували через переговори та звичай. У всіх випадках права, визначені в ДНЯЗ, умовні на зобов’язанні не виробляти або не отримувати ядерну зброю…
(Стаття II).
Проблема невиконання зобов’язань Ірану
Починаючи з початку 2003 року, інспектори МАГАТЕ – а не США – виявили докази того, що Іран не виконує свої зобов’язання. МАГАТЕ виявило численні порушення, які датуються ще серединою 1980-х років. Щоб підтвердити, що ядерні діяльності Ірану відповідають його основним зобов’язанням щодо використання ядерних технологій тільки в мирних цілях, МАГАТЕ має отримати відповіді, що знімуть підозри щодо того, що приховані діяльності Ірану не були виключно мирними.
Необхідність дій міжнародного співтовариства
Через те, що Іран визнано таким, що не дотримується своїх зобов’язань, і не дає можливості МАГАТЕ верифікувати свою відповідність, Іран тимчасово втратив повне право на використання ядерної енергії. Ситуація Ірану є проблемою виконання зобов’язань, а не правами. Інші держави-учасниці ДНЯЗ не мають проблем з виконанням зобов’язань, тому не змушуються обмежувати свої ядерні діяльності.
Роль Ради Безпеки ООН у забезпеченні ядерного нерозповсюдження
ДНЯЗ не уточнює, яким чином його слід виконувати. Розуміння полягало у тому, що за виконання відповідає Рада Безпеки ООН. Це було підтверджено у 1992 році, коли голова Ради проголосила, що нерозповсюдження є загрозою міжнародному миру.
Висновок
Рада Безпеки ООН не вимагає від Ірану постійно призупиняти діяльність, пов’язану з паливом. Вона не попереджає про результати переговорів, на які закликає Іран. Офіційні особи, що ведуть переговори, не прагнуть відмовити Ірану у правах на використання ядерної енергії.
