Після падіння Саддама Хусейна в 2003 році шиїтські та сунітські ендовіри в Іраку пішли різними шляхами, і іракська держава готова використати це на свою користь.
Роль ендовірів в релігійному житті Іраку
Ісламські ендовіри є ключовими компонентами релігійного поля Іраку. Вони можуть бути розділені на дві основні категорії: перша включає мечеті, святині та інші публічні релігійні місця, а друга – землі, нерухомість та будь-які інші активи, оголошені такими їх первісними власниками.
Керування ендовірами до 2003 року
До 2003 року уряд контролював більшість важливих ісламських ендовірів в Іраку через Міністерство ендовірів та релігійних справ (MERA), яке слугувало основним інструментом контролю над релігійною сферою і поширення державного повідомлення в мечетях.
Після 2003 року: Конфесійна автономія
Після 2003 року офіційна політика прийняла нову модель, яка визначала автономію релігійних інститутів і їхнє право на незалежну діяльність у публічній сфері. У серпні 2003 року Привілейований урядовий рада скасувала MERA і створила конфесійні офіси ендовірів.
Конфлікти за контроль над ендовірами
Цей перехід в управлінні ендовірів викликав нові суперечки щодо ідентичності ісламських сайтів та юрисдикції нових конфесійних ендовірів. Конфлікти загострювались в умовах правового хаосу, що спонукало різні релігійні групи до боротьби за контроль над ендовірськими активами.
Вплив на релігійні святині
Важливим прикладом конфесійних конфліктів є святиня десяти та одинадцятого шиїтських імамів в Самаррі, яка історично підпорядковувалася сунітському сімейству. Після 2005 року низка законів передала управління святинями новим конфесійним офісам, але це викликало протести з боку сунітських релігійних авторитетів.
Секрети сектора ендовірів
З часом, управління ендовірськими активами з огляду на специфіку регіону привело до глибшої релігійної сегрегації та суперечок серед політичних і релігійних груп.
Висновки
На завершення, конфесійні інститути продовжують відігравати важливу роль у політичному та економічному житті Іраку, вказуючи на потребу у формуванні спільної колективної пам’яті, яка могло б усунути існуючі розбіжності між релігійними громадами.
