Прем’єр-міністр Франції Франсуа Байру зазнав поразки на голосуванні довіри депутатів, що стало завершенням його дев’ятимісячного перебування на посаді під час хаосу в Національних зборах країни. Байру, який має 74 роки, став четвертим прем’єром за два роки під час президентства Еммануеля Макрона, чий другий термін опинився в тіні політичної нестабільності.
Наслідки голосування довіри
Вихідний прем’єр закликав до скорочення бюджету на €44 млрд (£38 млрд) для подолання зростаючого державного боргу Франції. Тепер його кабінет фактично зазнав краху.
Президент Макрон ухвалив ризиковане рішення у червні 2024 року, скликавши позачергові парламентські вибори, сподіваючись отримати “чітку більшість у спокої та гармонії”. Проте це призвело до розділеного парламенту, що ускладнило отримання необхідної підтримки для ухвалення законопроектів та річного бюджету.
Політичні виклики для Макрона
Тепер Макрон має обрати між призначенням п’ятого прем’єра менш ніж за два роки, який зіткнеться з такою ж непоступливою опозицією, або ж провести позачергові парламентські вибори, ризикуючи отримати ще більш ворожий Національний збір.
Байру наголошував на актуальності боргової кризи Франції, закликаючи до скорочення державних витрат, щоб уникнути катастрофи для майбутніх поколінь. Державний борг Франції на початку 2025 року становив €3,345 трлн, або 114% ВВП – третій за величиною борг у єврозоні після Греції та Італії.
Економічні та соціальні проблеми
Франція, як і багато розвинених країн, стикається з проблемою старіння населення: менше працюючих виплачують податки, а більше людей отримують державні пенсії. Байру вказав на необхідність реформування щедрих соціальних програм, таких як державні пенсії.
Хоча деякі партії, зокрема зліва, вимагають підвищення податків замість скорочення бюджету, в країні проникає невизначеність і спекуляції на майбутнє.
Перспективи нового прем’єра
Зараз Макрон має вирішити, кого призначити на посаду нового прем’єра. Серед можливих кандидатів – представники лівих партій, такі як Олів’є Фур, лідер Соціалістичної партії, або ж колишні прем’єри, такі як Бернар Казне або П’єр Московісі. Якщо Макрон вирішить обрати представника центру чи правих, то його першим вибором може стати Себастьєн Лекорну, нинішній міністр оборони.
На фоні зростаючих політичних напружень і підводних течій, Франція, здається, знову стоїть на краю невизначеності, а призначення нового прем’єра стане лише черговим етапом у розв’язанні глибинних суспільно-економічних проблем.
