Північно-західна Сирія поступово стає ефективним Canton, що охороняється та підтримується, а також залежним від Туреччини. В умовах відсутності перспектив для жодної зі сторін досягти вирішальної перемоги у Сирійській війні або політичного вирішення, ця територія є результатом процесів управління конфліктом, які здійснювалися Туреччиною, Росією, Іраном та сирійським режимом з 2016 року.
Перетворення на кантон
Північний захід Сирії був поступово трансформований у де-факто кантон, що знаходиться поза контролем сирійської держави. Це результат динамічного процесу, що почався у 2016 році та відображає в основному інтереси безпеки Туреччини, Росії, Ірану та режиму Башара Асада. Ця структурна рамка, яка стала альтернативною формою управління конфліктом, дозволила цим акторам систематично налаштовувати характеристики кантону.
Військова інтервенція Росії
Військова інтервенція Росії в Сирії у вересні 2015 року на стороні режиму Башара Асада позначила критичну точку в конфлікті. Вона поклала край прагненням противників Асада, як внутрішніх, так і зовнішніх, до зміни режиму. Завдяки підтримці Росії, урядові війська почали наступальні дії та захоплювали опозиційні укріплення одне за одним у центральній та південній Сирії.
Залежність від Туреччини
Кантон став невід’ємною частиною рамки безпеки Туреччини на кордоні. Туреччина, а не Дамаск, стала політичним центром для північного заходу, який на сьогодні налічує близько 4,5 мільйона сирійців, приблизно половина з яких є внутрішньо переміщеними особами. Ця популяція, яка не має змоги емігрувати, управляється місцевими цивільними інституціями та залежить від зовнішньої допомоги.
Причини кантонізації
Кантонізація північного заходу Сирії є результатом складного процесу. Війна в Сирії та викликані нею обставини стали основними чинниками, але не менш важливими були практики, які запроваджували місцеві та іноземні актори для вирішення складнощів війни. Ці практики не лише допомогли усталити кантон, але й утворили складний цикл підкорення теремічних, демографічних та економічних змін.
В підсумку
Північний захід Сирії став територією, що виходить з-під контролю режиму Асада, і перетворився на частину наднаціональної безпекової структури Туреччини. Це відображає, з одного боку, відчайдушні спроби зберегти вплив в регіоні, а з іншого – неможливість для Дамаска реінтегрувати ці території самої по собі.
