Незважаючи на спроби Рамзана Кадирова зберегти свій особливий статус, старі методи ведення справ між Грозним та Москвою залишились у минулому,— і новий контракт тепер залишиться на довго.
Сучасна Чечня мало чим нагадує республіку, зруйновану війною в 1990-х та на початку 2000-х років. Її remarkable recovery значною мірою є результатом закулісної угоди між президентом Росії Володимировим Путіним та покійним Ахмадом Кадировим, батьком нинішнього правителя Чечні. З 2000 року ця угода не тільки підтримувала особливі відносини між Грозним і Москвою, але й слугувала моделлю для внутрішнього розвитку Чечні.
Непередбачуваність відносин
Ця неформальна угода між Москвою та Чечнею функціонувала протягом шістнадцяти років. Вона пережила убивство Ахмада Кадирова в 2004 році, а також перехідний період, що передував успіху його сина Рамзана в 2007 році. Однак упродовж цих років ця зв’язок стикалась з серйозною опозицією, і проблеми сьогодні є наслідком глибоких, невирішених напружень.
Зміни у політиці Москви
Попри те, що Рамзан Кадиров був переобраний лідером Чечні у вересні 2016 року з близько 98 % голосів, Москва більше не відчуває зобов’язань підтримувати відносини з Чечнею на умовах Кадирова. Оскільки Путін боїться втрати впливу в регіоні, він переглянув контракт, і тепер на умовах Москви.
Перехід до нової реальності
Рамзан Кадиров змушений переживати часткове зниження екстратериторіального статусу Чечні та своїх особистих привілеїв. Проте обидві сторони досі потребують один одного. Кадиров, здається, готовий прийняти цю угоду, якщо Кремль серйозно ставитиметься до його занепокоєнь. Новий контракт, що регулює відносини, ймовірно, буде тривати багато років вперед.
Вплив і контроль
За часів свого росту Кадиров адаптував різні стилі лідерства та ідеології, спостерігаючи за поколіннями, які боролись у обох війнах. Він зумів створити сувору ієрархічну структуру, що контролювала безпекову ситуацію. Правоохоронні органи та військові підпорядковувались безпосередньо йому.
Сучасні виклики і нові відносини
Кадирову не лише довелося справлятися з внутрішніми проблемами, а й із дедалі зростаючими вимогами з боку Москви. Поступово стало очевидно, що відносини між Кремлем і Чечнею повинні змінитися. Якщо Чечня в майбутньому отримає федеральні вигоди, це буде результатом не її особливого статусу, а стандартних угод між державними чиновниками.
Незважаючи на спроби Кадирова зберегти спеціальний статус Чечні, старі способи ведення справ між Грозним і Москвою завершились — і новий контракт тут, аби залишитись.
