Перспектива подальшого розширення ставить перед ЄС численні інституційні, політичні та фінансові дилеми. Успішна інтеграція України та інших кандидатів вимагатиме прагматизму, реформ та перехідних заходів.
Рішення ЄС у 2022 році надати Україні та Молдові статусу кандидатів раптово відновило дебати щодо здатності союзу інтегрувати нові держави-члени, обговорюючи особливо інституційні реформи, необхідні для врахування кількох нових країн Західних Балкан і Східної Європи.
Незважаючи на численні проблеми, розширення вимагатиме значного часу, а ЄС вже має інструменти гнучкості, які можуть полегшити цей процес. Важливо обговорювати ємність ЄС до поглинання нових членів відповідально, щоб уникнути блокувань.
Історичні контексти та виклики
З самого початку обговорень про розширення виникали побоювання, що приєднання нових країн може загрожувати функціонуванню ЄС. Історія показує, що спроби розширення завжди супроводжувалися конфліктами інтересів серед країн-членів.
Копенгагенські критерії та ємність поглинання
У 1993 році Європейська рада ухвалила Копенгагенські критерії – правила, які визначають, чи може країна приєднатися до ЄС. Критерії містять важливу тезу: ємність поглинання нових членів – ключовий принцип процесу розширення.
Хоча країни, які претендують на вступ, неоднакові, загальний підхід до розширення повинен враховувати їхні специфічні якості.
Фінансові аспекти та інтеграційні виклики
Розширення викликатиме значні фінансові наслідки, і вирішення цих викликів вимагатиме можливої реформи фінансових політик ЄС. Наприклад, інтеграція України до спільної аграрної політики (CAP) може загрожувати стабільності бюджету ЄС.
Швидше за все, ЄС не буде готовий у найближчі роки суттєво збільшувати фінансову допомогу, щоб інтегрувати Україну в CAP та інші політики без значних втрат для існуючих країн-членів.
Перспективи та шляхи вперед
Дискусія про інтеграційну ємність ЄС повинна проходити прагматично. Процеси розширення на Західних Балканах та в Східній Європі вимагатимуть часових обмежень і поступових реформ.
У наступному майбутньому важливо буде знайти баланс між прагненням до інтеграції та реаліями, з якими стикаються нові кандидати. Залучення механізмів диференційованої інтеграції може значно зменшити навантаження на процес розширення.
У кінцевому підсумку, якщо новий президент Єврокомісії зможе оголосити про підготовку до прийому нових кандидатів, які виконали умови членства, це стане позитивним знаком для майбутнього Європейського Союзу.
