Настав час визначення політичної волі для підвищення рівня співпраці між Європейським Союзом (ЄС) та Азією. Після трирічної інтенсивної взаємодії виникає питання: чи готові європейські та азійські уряди зробити наступний крок у розвитку своїх відносин?
Історія співпраці
З 2011 по 2012 рік ЄС значно зміцнив свої економічні зв’язки з Азією, проте нові виклики, такі як кризи в Україні та на Близькому Сході, завадили розвитку цього початкового імпульсу. Сьогодні необхідно вжити кілька важливих заходів для посилення співпраці.
Основні Рекомендації
Для подальшого розвитку відносин між ЄС і Азією пропонується:
- Розширення торгових норм: Сторони повинні побудувати на основі численних двосторонніх угод для створення більш багатосторонніх комерційних правил.
- Увага на єдність: Необхідно уникати конкурентного двостороннього підходу та зосередитися на більш узгоджених цілях.
- Просування м’якої безпеки: Хоча ЄС не стане основним гравцем у сфері безпеки, він може активніше сприяти новим формам співпраці в цій області.
- Фокус на правах людини і демократії: ЄС має переосмислити своє ставлення до прав людини в своїй азійській політиці.
Вклад ЄС в Азую
Свого часу основна увага ЄС була зосереджена на економічних відносинах з Китаєм, але під час кризи єврозони організація розширила свою азіатську політику. Зростаюча стратегічна напруга в регіоні також підштовхнула ЄС до активізації безпекових співпраць.
Виклики та перспективи
Сьогодні відносини між ЄС та Азією переживають період застою. Це пов’язано з кількома змінами в економічному і політичному ландшафтах, включаючи кризу в Єврозоні та нові конфлікти у сусідніх країнах ЄС. Справжня проблема полягає в тому, що політична воля обох сторін визначить чи зможуть вони перейти до нової, більш продуктивної стадії співпраці.
Висновок
У той час, як ЄС та Азія активно налагоджують співпрацю у різних сферах, зусилля потрібно затвердити через інституційні правила та традиції, які забезпечать стабільність у довгостроковій перспективі. Перспективи поглиблення співпраці залежатимуть не лише від короткострокових досягнень, а й від установчих норм, які необхідно закріпити в практичних рішеннях.
