Європейські донори повинні продовжувати підтримувати локальний підхід у Сирії, але зусилля мають сприяти створенню інклюзивного поняття демократичного громадянства, а не лише підтримувати ліберальну помірну опозицію. Зазвичай, аналіз сирійського конфлікту зосереджується на багатосторонніх зусиллях щодо досягнення мирної угоди. Проте не менш важливо стежити за прогресом управлінських зусиль на місцях.
Поза увагою міжнародної дипломатії, європейські донори намагаються створити потужності локального управління в Сирії, намагаючись підтримати сталий політичний компроміс. Але майбутнє цих європейських «локальних» ініціатив тепер під питанням. Нещодавнє бомбардування Східної Гути, посилення контролю президента Сирії Башара Асада та наступ Туреччини проти курдських сил ускладнили вже складний процес миру та безпеки.
Багато європейських донорів вже почали підтримувати ініціативи з покращення управлінських можливостей в опозиційних районах. З 2011 року Сирія отримала понад 9,5 мільярдів євро допомоги від Європейського Союзу та держав-членів. Хоча більшість з цих коштів є гуманітарною допомогою, інше фінансування також має велике значення. Найбільших обсягів фінансування досяг фонд Madad, який, хоча й орієнтований на гуманітарну допомогу, також намагається «допомогти помірній опозиції та громадянським організаціям відновити адміністрацію та громадські послуги».
Подальша підтримка локального управління, будівництво інституційних можливостей в опозиційних районах, сприяння розвитку громадянського суспільства, вибори, реформи сектора безпеки та інші питання політичної реформи є інтегральними до комплексного підходу до конфлікту, викладеного у багатьох документах ЄС.
Однак тепер майбутнє цих зусиль щодо демократичного управління в опозиційних районах Сирії виявляється під загрозою. Дипломати переконані, що європейське фінансування допомогло впоратися із легітимністю місцевих органів управління, але цього виявилося недостатньо для забезпечення високих стандартів управління.
Крім того, є безліч критичних думок з приводу опозиційних груп, які, на переконання багатьох, виявилися неефективними у місцевому управлінні. Опозиційні представники, в свою чергу, звинувачують донорів у недостатній допомозі для підтримки своїх ініціатив.
Незважаючи на це, існує чимало причин, чому європейським донорам слід продовжувати локальний підхід. Багато експертів у сфері вирішення конфліктів вважають, що локальний підхід до миробудування є критично важливим, адже високорівневі мирні угоди між елітами не гарантують стабільність.
Для Сирії, особливо, зміцнення можливостей місцевого управління має бути пріоритетом, бо поділ за етнічною і деномінаційною ознакою навряд чи забезпечить стабільність.
Якщо в політичному плані не буде змін, спостерігається потреба в тому, щоб донори та міжнародні організації зосередилися на підтримці місцевого самоврядування, яке могло б стати базою для подальших реформ на рівні держави.
Отже, європейські донори повинні використовувати свої локальні програми не лише для підтримки ліберальної помірної опозиції, але й для формування інклюзивного поняття демократичного громадянства. Продовження локальних ініціатив може стати життєздатним рішенням у цій складній ситуації.
