Війна почалась у четвер, і я все думала: «Це закінчиться до понеділка, ми всі маємо працювати, не може бути так серйозно.
Але вже пройшло кілька місяців, і, можливо, це буде три роки, як розпочалась повномасштабна агресія, а того мирного понеділка так і не настало.
Цього тижня виповнилося 1,000 днів з моменту, коли Володимир Путін розпочав повномасштабне вторгнення в Україну, і Софія Рождественська, 26-річна українка, продовжує залишатися далеко від родини та друзів у Києві.
Кожен день вона перевіряє, як справи у рідних, перед тим, як розпочати свою роботу в сфері рекрутингу в Уорікському університеті, хоча зізнається, що в думках завжди з ними.
«Ми всі прагнемо, щоб війна закінчилась, але наразі наші шляхи ведуть в різні сторони», – відзначає вона.
Софія, яка народилася в зараз окупованому Донецьку, жила з війною в своїй країні 10 років, але повномасштабне вторгнення у 2022 році змусило її залишити батьківщину.
Вона жила в Києві, де отримала диплом з економіки та працювала в міжнародних компаніях, але в березні поїхала з родичами до Чехії, звідки перевелася до Італії, а потім до Великої Британії в жовтні 2023 року.
Її мама та бабуся поїхали з нею до Чехії, але вона вирушила до Італії і залишилася у приймаючих родин, поки вони повернулися до Києва.
В мовних труднощах в Італії вона вирішила переїхати до Великої Британії.
«Я спланувала свій триденний маршрут, забронювала пором, і в жовтні 2023 року британська родина прийняла мене в свій дім в рамках програми “Дома для України”, і тепер я можу дійсно сказати, що вони стали моєю другою родиною», – ділиться вона.
Софія провела майже рік з Девідом Хаухом та його дружиною Аллісон Фрейзер в селі поблизу Стратфорда-на-Ейвоні у Ворікширі.
«Вона чудова людина, і ми були раді допомогти їй», – каже пан Хаух.
«Ми надали їй можливість, і вона скористалась нею на повну… Вона дуже амбітна та працьовита, і ми стали для неї своєрідним страховим сіткою, щоб вона могла розправити свої крила.»
Він зазначив, що хотіли допомогти через несправедливість війни в Україні та були раді, як розвивались їхні відносини.
«Вона буде з нами на Різдво… а її мама відвідала нас», – додав він.
Родинний друг допоміг їй знайти роботу в бізнес-школі, що, за словами Софії, їй дуже подобається, хоча адаптація до життя в Британії на фоні продовження війни залишається складною.
«Є такий контраст в переживаннях – поки повсякденне життя тут виглядає стабільним, моя перспектива змінилась суттєво через травму війни та трансформацію імміграції», – підкреслює вона.
Небезпеки, яким піддаються друзі та родини, є щоденним випробуванням для продовження життя, зазначає вона.
«Коли ти спостерігаєш, як люди стикаються з руйнівними втратами, це змінює тебе, і неможливо не бути під впливом, і так відбувається з усіма українцями з 2022 року.»
Софія планує будувати нове життя у Великій Британії і відчуває «безмежну вдячність», бажаючи віддячити, застосовуючи свої навички та працюючи наполегливо.
«У Великій Британії я ніколи не відчувала осуду або образи за те, що я українка», – стверджує вона.
«Я отримала стільки підтримки та турботи від людей навколо мене, як на особистому, так і на державному рівнях.»
