Угода щодо ядерної програми Ірану стала основою більш широкої та довгострокової стратегії США, спрямованої на те, щоб запобігти отриманню Тегераном ядерної зброї та послабити його загрозливу поведінку. Це включає як зростаючий арсенал балістичних ракет, так і небезпечне використання регіональних проксі, а також порушення прав людини на власній території.
Програма ядерної політики прагне зменшити ризик ядерної війни. Експерти аналізують гострі ризики, які виникають з технічних і геополітичних факторів, генерують практичні рішення та використовують глобальну мережу для просування політики зменшення ризиків. Робота програми охоплює стримування, роззброєння, контроль над зброєю, нерозповсюдження і ядерну енергетику.
Угода про спільний комплексний план дій (JCPOA) була створена для того, щоб обмежити шляхи Ірану до створення ядерної зброї, серйозно обмежити його ядерну програму та підпорядкувати її надзвичайно суворому режиму моніторингу та перевірки. Хоча JCPOA має свої недоліки і вимагала важких компромісів, вона змогла зупинити, а в деяких випадках і зворотити розвиток ядерної програми Ірану, принаймні на наступні десять років.
Однак, реалізація JCPOA повинна бути лише початком дипломатичного процесу з Іраном. Стратегія США повинна включати продовження жорсткого контролю за виконанням угоди, інтеграцію її в ширшу регіональну стратегію, а також активний діалог із Тегераном, щоб уникати непередбаченої ескалації.
Дослідження показує, що ефективність стратегії залежить від того, чи зможе вона покласти тягар доказування на Іран, продемонструвати добру волю Америки та уникнути сприйняття США як дипломатичного ізолятора. Тому важливо утримувати зобов’язання щодо JCPOA та уникати односторонніх санкцій, які можуть підірвати спроби міжнародної коаліції у справі контролю над ядерними амбіціями Ірану.
Справжня співпраця між США та їхніми міжнародними партнерами, зокрема в контексті перевірок та моніторингу ядерної програми Ірану, буде необхідною для досягнення стабільності в регіоні та стримування можливих загроз. Тільки колективні зусилля можуть забезпечити вироблення дієвої політики щодо іранських ядерних та регіональних викликів.
