Іберійська рись, одна з найменших диких кішок у світі, опинилася на межі зникнення. Станом на початок 2000-х у двох ізольованих популяціях, що розташовані в Іспанії та Португалії, залишилося менше 100 особин, серед яких лише 25 були самками репродуктивного віку.
Причинами такого занепаду популяції стали зміни в природних середовищах, спричинені сільськогосподарською діяльністю, а також зростання аварій на дорогах і дефіцит їжі. Дикі кролики, які є основою харчування рисі, постраждали від двох пандемій, внаслідок чого їхня чисельність знизилася на 95%.
Повернення до зростання популяції почалося з народження першого потомства в неволі в Іспанії у 2005 році. Через три роки в Португалії стартував Національний план збереження виду, в рамках якого був створений центр розведення у Сілвеші. Тут спеціалісти готували тварин до повернення в дикі умови та контролювали їхнє розмноження.
Щоб уникнути контакту з людьми, фахівці застосовують спеціальні методи: вони лякають рисей, створюючи шум, та годують їх через систему тунелів. Після завершення підготовки тварини випускаються на волю, де починають відновлювати свою популяцію.
Науковці зазначають, що генетика відіграє важливу роль у вирішенні питання, де саме має бути розміщена рись, щоб знизити ризик інбридингу та хвороб. Тварин можуть перевезти між країнами, наприклад, з Португалії до Іспанії. Педро Сарменто, фахівець з реінтродукції рисей, заявляє, що програма відновлення виду виявилася успішною, хоч із зростанням популяції можуть з’явитись нові труднощі.
Однією з проблем є необхідність співпраці з власниками приватних земель, оскільки частина рисей випускається на ці території. Протягом програми мали місце випадки нападів на курники, але їхня кількість була незначною.
На сьогодні Іспанія вже 30 років працює над збереженням цього виду, і вчені вважають, що іберійська рись більше не є на межі зникнення. Прогнозують, що протягом наступних 10 років популяція повинна досягти 5000-6000 особин, щоб отримати статус стабільного виду.
