У травні 1998 року Індія шокувала світ і своїх громадян, підірвавши п’ять ядерних бомб у пустелі Раджастхан. Це рішення викликало безліч запитань: чому Індія вирішила претендувати на статус ядерної держави в той час, коли 149 країн вже підписали заборону на ядерні випробування? Що спонукало новий індійський уряд, що представляє націоналізм індуїзму, порушити десятиліття ядерного стримування, яке жодна інша країна з подібними можливостями не демонструвала?
Книга «Ядерна бомба Індії» досліджує цю складну історію. Вона є комплексним описом того, як найбільша демократія світу боролася з прагненнями мати й відмовитися від ядерної зброї. Кожен розділ містить важливі історичні відкриття, отримані з численних інтерв’ю з ключовими вченими, військовими лідерами, дипломатами та політиками Індії, а також із розсекречених документів уряду США.
Дослідник Джордж Перкович аналізує культурні та етичні проблеми, які вплинули на рішення Індії, а також елементи колоніалізму, що лежать в основі її, здавалося б, парадоксальної позиції. Історія ядерної програми Індії ставить питання про те, чому нації прагнуть зберігати ядерну зброю, викликаючи серйозні запитання для теорії міжнародних відносин та досліджень безпеки.
Чому ж Індія вирішила піти цим шляхом саме у часи посиленого контролю у сфері нерозповсюдження ядерної зброї? Які фактори вплинули на індійське рішення, і як політика США в цій сфері вплинула на ухвалення рішень керівництвом країни?
Важливо зазначити, що міжнародна система нерозповсюдження зазнала затитву після вибухів у Раджастхані, струсивши засади міжнародної безпеки. Тепер, з новими політичними тенденціями та виборами в Індії, питання ядерної політики стає ще більш актуальним.
