Протягом понад 65 мільйонів років геологічні дані вказують на регулярні зміни глибоководних течій на Землі приблизно кожні 2,4 мільйона років. Ці зміни обумовлені гравітаційною взаємодією між Землею і Марсом, що виникає внаслідок їх орбітального руху.
Глибоководні течії змінюються між сильними та слабкими фазами, що впливає на накопичення осадових порід на дні океанів. Коли течії стають більш потужними, вони розмивають ці породи. Нові дослідження вказують на те, що циклічні зміни в течіях можуть бути зумовлені гравітаційною взаємодією між двома планетами.
Вчені виявили, що резонанс між гравітаційними полями Землі та Марса змінює ексцентриситет їх орбіт, тобто ступінь відхилення від кругової траєкторії. Це впливає на орбіту Землі, зокрема, приводячи до її наближення до Сонця, що в свою чергу підвищує рівень сонячного випромінювання і призводить до потепління клімату. Ці цикли повторюються кожні 2,4 мільйона років, формуючи тривалі кліматичні моделі планети.
Дослідники підкреслюють, що гравітаційний вплив Марса може притягувати Землю ближче до Сонця, збільшуючи рівень сонячної радіації та викликаючи тепліші кліматичні умови.
В ході дослідження були використані супутникові дані для аналізу накопичення осадових порід на дні океану за мільйони років. Виявлені прогалини в геологічному літописі вказують на те, що в сильніші океанічні течії, які виникали за теплих періодів внаслідок гравітаційного впливу Марса, могли порушити відкладення осадових порід.
Важливо зазначити, що це природне потепління не є наслідком сучасного глобального потепління, яке викликане викидами парникових газів. За результатами дослідження, ці природні цикли можуть сприяти підтримці океанічних течій, навіть якщо глобальне потепління послаблює їх.
Ці свідчення відкривають нові горизонти у розумінні кліматичних змін на нашій планеті та їх зв’язку з гравітаційними взаємодіями з іншими небесними тілами.
