Дамаск дедалі більше впроваджує систему правління, що поєднує централізовані та локалізовані форми адміністрації і підтримки безпеки, підхід, який, здається, відповідає потребам країни, розділеної громадянською війною. Після падіння режиму Башара Аль-Асада в грудні 2024 року в Сирії виникла гібридна форма управління, в якій поєднуються елементи центрального правління з ініціативами на місцях.
Проте існують значні проблеми, які стосуються надання послуг та громадянського миру, і їх слід вирішити швидко і рішуче. Швидкий крах сирійського режиму залишив переможну військову групу опозиції Hay’at Tahrir al-Sham (HTS) без підготовки до створення національної структури управління. Перший уряд, призначений HTS, зазнав численних викликів, зокрема щодо місцевого управління, безпеки та правосуддя. Це обмежувалося браком фінансових і людських ресурсів.
Незважаючи на ці проблеми, після падіння режиму Ассада відбулися позитивні зрушення у розвитку місцевого управління. Центральний уряд у Дамаску визнає важливість створення ефективних місцевих систем управління, безпеки та правосуддя як ключових стовпів не лише покращення базових послуг, а й підтримки громадянського миру. Під час інтерв’ю багато регіональних чиновників наголосили на необхідності «вирішити проблеми безпеки і військової нестабільності» перед відновленням ресурсів та інфраструктури.
У деяких спільнотах нові управлінські структури, створені місцевими жителями, здебільшого включають всіх жителів, тоді як в інших ініціативи покращують становище тільки корінних мешканців, залишаючи переміщених осіб з меншою репрезентацією. Система місцевого управління в Сирії сьогодні загалом має дві форми: мерів і муніципальні ради часів режиму або мерів і ради, обрані після 8 грудня. Де не було бажання замінити старих, мерів у владі залишилися.
Кажучи про безпеку, новий уряд зіткнувся із серйозними викликами, включаючи необхідність збору добробуту та призначення недостачі сили. Всупереч всьому, динаміка гібридного держуправління стала основою нової Сирії, що висвітлює важливість балансу між централізованим контролем та місцевими ініціативами. Впровадження транзитивного правосуддя та механізмів примирення є критично важливими для створення довгострокового миру в регіоні.
Сирія стоїть перед численними викликами, всі з яких потребують значних ресурсів. Однак надія все ще є в людях, які зуміли зібратися в нових умовах, і гібридна модель управління, якщо її продовжити розвивати, може стати фундаментом для стабільності та відновлення в країні.
