Конфлікт у Сирії вже давно став ареною для боротьби регіональних і міжнародних сил. Проте його локалізований характер вказує на те, що еволюція та остаточне вирішення цього конфлікту будуть виходити за межі контролю зовнішніх гравців.
Історичний контекст та внутрішня динаміка
Сирія відчуває наслідки коливань політичної стабільності, що розпочалися у 1950-х та 1960-х роках. Відсутність внутрішньої політичної консенсусу та слабка соціальна згуртованість поглибили уразливість країни до регіональних суперечок та глобальної політики, в результаті чого відбулося безліч змін в уряді і військових переворотів.
Хафез аль-Асад, батько чинного президента Башара аль-Асада, досяг значних успіхів у стабілізації внутрішньої політики та ізоляції Сирії від зовнішньої інтервенції. Але зараз ця спадщина загублена. Зараз Сирія зазнає невідомого раніше рівня втручання ззовні, що ускладнює її внутрішні справи.
Регионалізація конфлікту та дії зовнішніх гравців
Регионалізація конфлікту почалася повільно. Дуже довго Туреччина, Саудівська Аравія та Катар, які стали найбільш непримиренними ворогами режиму Асадів, утримувались від активних дій. Але після жорстоких розправ над протестуючими в серпні 2011 року ці країни змінили курс.
Ліга арабських держав також спочатку відреагувала обережно, запровадивши спостережну місію у Сирії, але незабаром після цього була змушена вжити більш рішучих заходів, включаючи вимогу про відставку Асада.
Становище dесполу та нові гравці на полі бою
Сирійський конфлікт перетворився на арену геополітичної боротьби між Саудівською Аравією, Катаром та Туреччиною, з одного боку, і Іраном з іншого. У цій ситуації Іран активно підтримує Асада, доки арабські країни прагнуть зміцнити свої позиції на підтримку сирійської опозиції.
Також ключову роль відіграють нестатеві актори, такі як Хезболла та іракські шиїтські міліції, які надають суттєву військову підтримку режиму.
Майбутнє Сирії: Зовнішня залежність і внутрішні зміни
Конфлікт в Сирії має складну природу. Деменція держави, зміни в демографічній ситуації через переміщення близько 9 мільйонів сирійців, а також зростання місцевих ідентичностей привели до формування різноманітних локальних конфліктів.
Після всього, що сталося, режим Асад залишається залежним від своїх союзників за межами країни, і його незалежність залишиться під великою загрозою. Незалежно від того, хто в кінці кінців «виграє» кампанію, масштаб руйнувань і економічних втрат свідчить про те, що Сирія надалі залишиться повністю залежною від зовнішнього впливу.
