Спочатку в серпні з’явилися тарифні обмеження – 50% мита на індійські товари, які обгрунтували як покарання за купівлю російської нафти.
Наступного дня президент США Дональд Трамп заявив, що індійський прем’єр Нерендра Моді приватно погодився на припинення цих закупівель “протягом короткого часу”.
У відповідь Росія відреагувала з обережністю, тоді як Індія дистанціювалася від його коментарів. Посол Росії в Нью-Делі, Денис Аліпов, зазначив, що російська нафта “є дуже вигідною для індійської економіки і добробуту індійського народу”. Індійський уряд повідомив, що його імпортна політика “керується інтересами індійських споживачів у нестабільному енергетичному сценарії”.
В умовах старого союзника в Москві і зростаючого тиску з Вашингтона енергетична політика Індії стала делікатним балансуванням. Але наскільки критично важлива російська нафта для індійської економіки?
Минулого року Індія, яка є третім за величиною імпортером нафти у світі, купила російську нафту на суму 52,7 мільярда доларів – 37% від загальних витрат на нафту.
Але як саме виглядає енергетична структура Індії?
До різкого зростання імпорту з Росії у 2021-2022 роках основними постачальниками нафти до Індії були Росія, Ірак, Саудівська Аравія, ОАЕ, США, Бразилія, Кувейт, Мексика, Нігерія та Оман.
Незважаючи на популярні уявлення, що Індія залежить лише від російської нафти, країна також імпортує значні обсяги з США. У 2024 році Індія купила американських нафтопродуктів на 7,7 мільярда доларів – серед яких 4,8 мільярда доларів склала сирна нафта – але все ще мала дефіцит у 3,2 мільярда доларів у торгівлі нафтопродуктами зі США.
З 2018-19 до 2021-22 років кошик нафти Індії зазнав суттєвих змін.
Імпорт з Ірану та Венесуели, який раніше складав 17% від загальної кількості або 41 мільйон тонн, був ліквідований, їх місце здебільшого зайняли традиційні постачальники, такі як Ірак, Саудівська Аравія та ОАЕ.
Друга трансформація відбулася під час війни в Україні.
Індійські імпортні обсяги російської нафти зросли з 4 мільйонів тонн у 2021-22 роках до понад 87 мільйонів тонн у 2024-25 роках. Це зростання стало можливим завдяки знижкам, які пропонувала Росія після західних санкцій, що зробило її нафту більш привабливою для індійських перепродавців.
Після 2021-22 років російська нафта середньо становила знижку в 14,1% у 2022-23 роках та 10,4% у 2023-24 роках, заощаджуючи Індії приблизно 5 мільярдів доларів на рік – або 3-4% від загальної вартості імпорту сирої нафти.
Тим часом обсяги з Іраку, Саудівської Аравії та ОАЕ зменшилися на 11 відсоткових пунктів, але їх реальні обсяги залишилися стабільними, оскільки загальні імпорти Індії зросли з 196 мільйонів до 244 мільйонів тонн.
Збільшення імпорту з Росії супроводжувалося зменшенням імпорту з багатьох країн, деякі з яких зазнали різкого падіння експорту до Індії.
Для Індії заощадження від зниженої російської нафти залишаються помірними – менше 1% від загальної суми імпорту товарів та послуг у 900 мільярдів доларів.
Відзначимо, що тривалість знижки на російську нафту може суттєво вплинути на глобальні ціни – як для Індії, так і для міжнародної спільноти.
На думку колишнього індійського торгового чиновника, російська нафта “пропонує стабільність цін та сумісність із нафтопереробкою”. Більшість індійських НПЗ налаштовані на важкі сорти нафти, такі як Urals.
Таким чином, Індія стоїть перед важким вибором: продовжувати імпортувати російську нафту та ризикувати американською реакцією або перейти на дорожчі нафти з Близького Сходу та США та зіткнутися з вищими внутрішніми цінами.
Ситуація з російською нафтою та американським тиском створює складну ситуацію для Індії в рамках енергетичної дипломатії.
