Соціальні витрати Тунісу виявилися як несправедливими, так і неефективними, що лише погіршило фінансові проблеми країни. Проте ці значні витрати дозволили режиму Саїда виграти час і підтримувати країну на плаву до виборів. Тепер, коли вибори завершені, продовження такого підходу ризикує спричинити замкнуте коло, яке може призвести до соціальної нестабільності.
Політична економія та виклики
Програма Політичної Економії буде аналізувати різні кризи, що вражають регіон, розглядати політику жорсткої економії та нерівності, а також перевіряти виклики коригувань та перетворень, з якими стикаються багато економік.
Наслідки невдачі попередніх урядів
Після Арабської весни 2011 року невдача наступних урядів Тунісу у вирішенні давніх економічних проблем створила підґрунтя для хвилі популізму, що culminated у захопленні влади президентом Каїсом Саїдом 25 липня 2021 року. Незважаючи на термінову потребу в економічних реформах, Саїд пріоритизував концентрацію влади, відновлення політичної системи та посилення контролю над опозицією. Натомість, щоб фінансувати свої витрати, країна підтримувала великий бюджетний дефіцит у 8% ВВП на протязі останніх трьох років.
Економічні показники Тунісу
У 2023 році Туніс зазнав другого найнижчого темпу економічного зростання (0,4%) із 2015 року. Цей тренд повільного зростання очікується також у 2024 році, оскільки Міжнародний валютний фонд прогнозує ріст не більше 1,6%. Відмова Саїда від співпраці з міжнародними фінансовими установами призвела до відміни угоди з МВФ, що в свою чергу коштувало Тунісу майже всіх традиційних джерел фінансування.
Соціальні витрати та їх вплив
Соціальні витрати Тунісу, зокрема субсидії та трансфери, сягнули 12% ВВП у 2023 році. Це робить Туніс одним із найвищих витрат у регіоні Близького Сходу та Північної Африки. Однак такі витрати не лише запобігли соціальної напрузі, але й довели до зростання безробіття, яке досягло 39% серед молоді у 2023 році. Сімнадцять відсотків населення живуть за межею бідності.
Відмова від реформ та недостатня соціальна допомога
Незважаючи на те, що Саїд каже, що діє на користь бідних, його економічна політика в основному вигідна заможним верствам населення. Його стратегія управління боргами завдала шкоди створенню робочих місць і роздула інфляцію, що особливо негативно вплинуло на найбідніших.
Перспективи для майбутнього
З огляду на погіршення економічної ситуації, Туніс потребує термінових реформ для забезпечення фінансування та уникнення циклу високих витрат і економічного стагнації. Проте ці реформи вимагатимуть від Саїда поставити під загрозу свій політичний капітал. Із зростанням невдоволення і соціальних протестів, яка реакція виявиться у тій чи іншій мірі залежить від здатності режиму адаптуватися до викликів, які стоять перед країною.
