Туніс перебуває на межі економічного колапсу, якщо не буде проведено глибокі структурні зміни. Модус вівенді президента Кайса Сайєда з великим бізнесом створює все більше економічних перепон.
Трансформація відносин між державою та бізнесом
Від 2011 року, коли відбулася повстання, що звільнило Туніс від режиму Зіна ель-Абідін бен Алі, відносини між державою та великими приватними підприємствами зазнали значних змін. Після 2011 року великий бізнес отримав все більше автономії і впливу, ставши фактично “вето” на економічні рішення.
Політика Кайса Сайєда та її наслідки
Кайс Саїд, обраний у 2019 році, з моменту свого приходу до влади усунув демократичні інституції, що призвело до погіршення відносин між державою та підприємствами. Хоча його антибізнесова риторика підштовхнула великі підприємства до конфлікту, реформи, які б обмежили їхню корупційну діяльність, не було впроваджено.
Економічні виклики Тунісу
Економіка Тунісу зазнала колосальних втрат після 2011 року. Серед причин відзначається падіння економічного зростання, яке склало в середньому 0.9% проти 4.4% у попередньому десятилітті. Основним викликом є відсутність динамізму в економіці, яка страждає від домінування великих компаній.
Необхідність реформи та відновлення приватного сектору
Для подолання структурних вад Тунісу уряду необхідно зосередитися на відновленні приватного сектору. Незважаючи на великі ресурси, доступ до кредитування для підприємств залишається обмеженим, і 45.5% компаній вважають отримання кредитів надто складним.
Можливості для майбутнього
Туніс має можливості для інтеграції у нові вартісні ланцюги та цифрову трансформацію. Забезпечення екологічної стійкості також є нагальною потребою для підтримки економічного зростання.
На завершення, для уникнення економічного колапсу необхідно провести фундаментальні зміни в економічній політиці, оскільки продовження існуючого модусу вівенді лише поглиблює економічну кризу.
