Центральна роль президента Єгипту в формуванні економічної політики навряд чи принесе очікувані результати і може загострити вже існуючі проблеми або породити нові.
Наприкінці листопада 2015 року президент Єгипту Абдель Фаттах ас-Сісі ухвалив декрет, який надав агентству, відповідальному за управління нерухомістю, більше не використаною Єгипетськими збройними силами, повноваження займатися прибутковими підприємствами та формувати комерційні угоди з вітчизняними і зарубіжними сторонами. Невдовзі, на початку січня 2016 року, він дав вказівку центральному банку стимулювати банківський сектор до інвестування 25 мільярдів доларів у малі та середні підприємства, які стикаються з труднощами в сучасній єгипетській економіці.
Ці заходи, а також ряд інших декретів, ухвалених з моменту вступу Сісі на пост президента в 2014 році, свідчать про його прагнення обійти урядові інституції, які формально відповідають за економічну політику та управління. Це відображає його відчуття терміновості в розв’язанні соціально-економічних проблем країни, але його надмірна роль у визначенні економічного курсу Єгипту навряд чи дасть очікувані результати.
Наслідки мегапроектів та реформи адміністрації
Методологія Сісі супроводжується наборами законодавчих та адміністративних декретів, які характеризуються непослідовністю та протиріччями. Зокрема, це проявляється в великій увазі до мегапроектів як засобу стимулювання економічного зростання, впорядкуванні цивільної служби та односторонньому підході до залучення капіталу в економіку.
Хоча мегапроекти можуть видаватися шляхом до зниження безробіття, їхній реально вплив на економіку викликає занепокоєння. Станом на кінець 2015 року рівень безробіття становив 12,8%, що, хоча і покращилось в порівнянні з післяреволюційними показниками, все ж гірше, ніж роком раніше. Особливо тривожним є те, що рівень безробіття серед молоді становить 26,3%.
Що стосується адміністративних реформ, то ці зусилля є пріоритетними, але вимагають набагато більших зусиль. Бюрократія державного апарату перегружена, а реальні масштаби цього явища залишаються незрозумілими.
Економічні ініціативи та зовнішня допомога
Спільна зустріч економічного розвитку Єгипту в Шарм-ель-Шейху в березні 2015 року привела до зобов’язань на суму 72,5 мільярда доларів у вигляді інвестицій та допомоги. Втім, ці значні обсяги фінансування не вирішують структурних проблем, з якими стикається економіка країни.
Великі субсидії та державні витрати продовжують тиснути на фінансову систему. Хоча в період з 2013 по 2015 роки Єгипет отримав велику фінансову допомогу, країна все ще залежить від зовнішніх вливань для підтримки стабільності.
Висновок
Економічна політика президента Сісі зазнала критики щодо несоответствия реальним потребам країни. Аргументуючи створення нових робочих місць, Сісі ризикуює переслідувати невизначені результати, в той час як економіка Єгипту стикається з серйозними структурними викликами, які потребують термінового вирішення.
