В українських військових колах це називають «дронозидом»: нові навчання, які допомагають впоратися з найбільшою загрозою для життя українського солдата на полі бою – дронами.
Ці технології заполонили фронтову лінію і, за даними України, викликають найбільшу кількість втрат. Якщо Дональд Трамп не зможе змусити Володимира Путіна погодитись на припинення вогню на зустрічі в Алясці в п’ятницю, то ці навчання на сході України можуть стати критично важливими для порятунку життів.
Продовження підготовки до бою свідчить про те, що небагато в Україні очікують, що ця війна найближчим часом закінчиться. В навчаннях немає нічого надто складного: їхня оборона – це дробовик. Солдати виконують вправи, стріляючи по швидко рухомим мішеням – спочатку з землі, а потім у русі. Ігор, їхній досвідчений інструктор, каже, що на сьогодні дробовик є найбільш ефективним засобом для збиття дронів на близькій відстані.
Ігор бореться на сході України з 2014 року, коли Росія незаконно анексувала Крим і ввела свої війська в Донбас. Його позивний – «Ніж». Він також навчає військових рукопашному бою.
Ігор намагається зупинити просування росіян вже десять років. Він обурюється будь-якими пропозиціями про те, що Україні доведеться поступитися територією в рамках “земельного обміну”.
«Ні я, ні мої бойові побратими до цього не готові», – зазначає він. Він каже, що краще продовжувати боротися, поки «не звільнимо наші території».
Це виглядає малоймовірно, оскільки деякі українські підрозділи на фронті вже мають серйозні нестачі у силах. Один солдат розповів нам, що оновлені спроби мобілізувати більше військових стали “катастрофою”. Вони знають, що їм бракує обчислювальних ресурсів та чисельності.
Українські військові також визнають, що вони втомилися та втрачають території. Це незаперечний факт. Але ці навчання показують, що вони не мають наміру здаватися.
Олексій, один із солдатів, що вдосконалює свої навички з дробовиком, говорить, що вже втратив свого батька і друзів у війні. Він визнає, що «війну потрібно зупинити одним чи іншим способом». Але на запит про те, щоб Україна погодилася на передачу території Росії, він відповідає: “Це не моя пропозиція, мені не подобається ця ідея”.
Українські солдати вказують, що й Росія також несе великі втрати, страждаючи від близько 1000 втрат – загиблих або поранених – щоденно. Ресурси Росії також поступово виснажуються.
Погляди з фронту відображаються в українських містах та селах. Цивільні особи також безпосередньо страждають від наслідків цієї війни, зокрема в умовах останнього посилення російських ракетних та дронових нападів по всій країні. Минулого місяця Росія запустила більше 6000 дронів в Україну. У липні 2024 року ця кількість була значно меншою – лише трохи понад 400.
На вулицях столиці Києва немає сумнівів у тому, що люди хочуть бачити кінець війни. «Якщо ми не зупинимося, ми втратимо ще більше території та людей», – говорить Олександр. Він порівнює це з азартними іграми в казино: «Чим більше ти граєш, тим більше програєш».
Володимир, ще один перехожий, песимістично ставиться до перспектив переговорів між президентами Трампом і Путіним. Він вважає, що Україні, ймовірно, доведеться ще більше територій погодитися віддати в обмін на припинення вогню. «У нас немає ресурсів», – зазначає він. «Всі наші хлопці або на небесах, або в лікарнях».
Президент Зеленський вже висловив своє розчарування тим, що голос України не буде почутий в Алясці. Він також підкреслив, що не погодиться з відмовою української території. «Це не моя приватна власність», – сказав він на початку цього тижня. Але деякі недавні опитування свідчать, що більше українців готові до того, що їм, можливо, потрібно буде принести жертви в обличчі мир.
Проте, основний момент у тому, що мало хто вірить, що Росія справді прагне миру. Олександр Мережко, депутат та голова Комітету закордонних справ України, вважає, що зустріч в Алясці – це просто PR-ход для президента Путіна.
«Путін не має жодного бажання досягти компромісу», – впевнений Мережко. «Він вважає, що виграє війну. Він не відступить».
Мережко також спростовує пропозицію президента Трампа про те, що Україні доведеться «підписати щось».
«Абсолютно ні», – каже він. «Я не вірю, що будь-яка угода, що призводить до нашого знищення, може бути нав’язана Україні». Він вважає, що морально та юридично неправильно жертвувати домівками людей заради миру.
Але багато українців уже втратили свої домівки і життя. За даними ООН, у країні загинуло більше 13 000 цивільних осіб, а 3,5 мільйони українців змушені були покинути свої домівки.
Більше 500 з цих переселенців зараз живуть у тимчасовому селищі на околиці столиці. Їхні нові домівки – це металеві контейнери, а не цегла та цемент. Багато з них – літні люди, які втекли від бойових дій на Сході. Для дітей є маленька ігрова зона, які, ймовірно, ніколи не побачать міст та сіл, у яких вони народилися. Їхні старі домівки зараз знаходяться на окупованих територіях.
Обличчя 78-річного Геннадія наповнюється сльозами, коли він розповідає мені, що не думає, що він колись зможе знову побачити могилу своєї матері. Він розповідає, що досі сумує за тим, що змушений був залишити. «Мені подобалося рибалити там, у мене була маленька ділянка землі, мої виноградники і волоське дерево», – говорить він. «А тепер цього вже не існує».
Ніхто з ким ми говорили тут не висловлює великої впевненості щодо перспектив переговорів між президентами Трампом і Путіним. «Я справді сподіваюся, що після тих переговорів буде щось позитивне, але у мене мало надії», – говорить Валерія, 18-річна студентка, чия родина втратила дім.
Але 78-річна Валентина налаштована більш впевнено. Її чоловіка вбила російська ракета. «Це наша земля, і наші люди гинуть за неї», – каже вона. «Як ми можемо її здати? Ніяк».
В Алясці президенти Трамп і Путін говоритимуть про майбутнє України – без українського представництва, і над їхніми головами.
Україна поступово програє цю війну, але ще не зазнала поразки. Це ускладнює звільнення місця для людей, яких хтось інший намагається змусити до миру, який вони не можуть прийняти.
Додаткові матеріали підготували Фірле Девіс, Анастасія Левченко та Маріана Матвійчук.
