Нещодавнє дослідження, яке є вагомим досягненням у галузі археології, виявило, що два види стародавніх людей, які раніше вважалися невідомими один одному, існували одночасно в Африці близько 1,5 мільйона років тому. Археологи виявили чотири групи слідів, залишених на пухкому мулі в басейні Туркана, що розташований у Кенії.
Ці сліди належать двом різним видам: Paranthropus boisei, який має менший розмір мозку, масивні зуби і широке обличчя, а також Homo erectus, який є предком сучасної людини. Це відкриття стало першим безпосереднім свідченням того, що ці види могли жити в одному регіоні, що викликає дискусії щодо їх потенційної взаємодії.
Дослідники підкреслюють, що будова стопи P. boisei могла обмежувати його можливості для довгокілометрового бігу, у той час як Homo erectus, навпаки, вважається першим гомініноном, який досконало практикував двоногу прогулянку і витривалий біг, що могло вплинути на їхню еволюційну траєкторію.
Співавтор дослідження, палеоантрополог Кевін Хатала, висловив припущення, що ці два види могли навіть бачити один одного і, можливо, мали деякий вплив на взаємодію, проходячи через затоплені території в околицях озера Туркана.
Завдяки сучасним методам дослідження, зокрема 3D-аналізу, вчені змогли створити цифрові моделі відбитків слідів для детального наукового аналізу. Це відкриття є першим свідченням двох різних біомеханічних моделей пересування серед стародавніх людинох, які залишили сліди на одній й тій же поверхні. Дослідники виявили, що Homo erectus пересувався подібно до сучасних людей, виконуючи переміщення від п’яти до пальців ніг.
Водночас, Paranthropus boisei, хоч і ходив прямо, демонстрував відмінну техніку ходьби. Виявлені сліди цього виду схожі на сліди, знайдені раніше в Танзанії, які належать Australopithecus afarensis – давньому виду, досить близькому до анатомії сучасної людини. Це відкриття свідчить про різноманітність у стилях пересування серед ранніх людських видів, вказуючи на еволюційні зміни в біпедалізмі.
Дослідження також встановило, що P. boisei був значно більшим, розміри якого варіювалися від 8,5 до 10 сантиметрів, у порівнянні з H. erectus, розміри якого становили від 4 до 6 сантиметрів.
На завершення, Хатала зазначив, що такі дані дозволяють краще зрозуміти, як стародавні представники роду Homo взаємодіяли з навколишнім середовищем і, можливо, один з одним, а також з іншими тваринами.
