Нещодавно проведені дослідження демонструють, що Берінговий перешийок, який з’єднував Сибір і Аляску під час льодовикового періоду, мав насправді вигляд болота, а не сухопутного містка, як вважали раніше. Це відкриття висвітлює нові аспекти древнього ландшафту та екосистеми регіону.
Експеримент на дні океану
Сухопутний міст, що нині знаходиться під водами Берінгової протоки, перебував над поверхнею води приблизно 36 000–11 000 років тому. До цього часу вчені вважали, що цей ландшафт міг нагадувати трав’янистий степ, але дослідження дна океану, проведене в 2023 році, спростувало цю гіпотезу.
Група дослідників, очолювана геологом з Університету Аляски Сарою Фауелл, здійснила експедицію на дослідницькому судні Sikuliaq. Їхня мета полягала в отриманні зразків осадових порід із дна Берингового моря, щоб відтворити вигляд стародавнього середовища.
Результати дослідження
10 грудня 2023 року на щорічній конференції Американського геофізичного союзу у Вашингтоні дослідники презентували свої знахідки. Замість слідів трав’янистих ландшафтів вони виявили свідчення болотистої місцевості з річками і маленькими озерами.
“Ми сподівалися знайти кілька великих водойм. Проте, реальні знахідки вказували на численні невеликі озера та річки”, – зазначила Фауелл.
Складнощі для міграції тварин
У зразках порід виявилися озерні відкладення, пилок, скам’янілості та органічні речовини. Пилок свідчив про наявність дерев та мохів в цьому середовищі, також були знайдені яйцеві оболонки водяних бліх та прісноводних ракоподібних.
Цей болотистий ландшафт міг сприяти існуванню деяких видів, таких як птахи, але також вказував на міграцію більших ссавців. Знайдені сліди ДНК мамонта свідчать про те, що це середовище могло бути основним шляхом для переміщення тварин між континентами.
Подальші дослідження
Дослідження вказують, що водяний ландшафт ймовірно заважав міграції декількох видів, зокрема шерстистого носорога і американського верблюда. За словами Дженни Хілл з Геологічної служби США, “багато водяних перешкод могли стати бар’єрами для видів, що не мали можливості переміщатися через воду”.
Вчені відзначають, що для глибшого розуміння впливу навколишнього середовища на міграцію тварин під час льодовикового періоду необхідно провести додаткові дослідження.
