Вторгнення Росії в Україну підкреслило геостратегію необхідності надання Європейським Союзом перспективи членства Україні, Грузії та Молдові. Тим не менш, це також вимагає більш політичного підходу до процесу вступу.
Заповідь про членство цих країн в ЄС стала більш актуальною після російського вторгнення. Україна активно просить про позитивний сигнал від ЄС, в той час як Грузія та Молдова подали офіційні заяви на вступ. Незважаючи на це, на двох самітах у березні лідери держав відмовилися надати статус кандидата або навіть більш помірну перспективу членства.
Скептицизм щодо розширення
Аргументи скептиків щодо розширення до цих трьох країн стають дедалі менш обґрунтованими. ЄС повинен буде змінити свій підхід до вступу, щоб зробити його релевантним у сучасних умовах, особливо для України.
Протягом останнього десятиліття ЄС надавав значну підтримку Україні, Грузії та Молдові в рамках Східного партнерства. Проте, незважаючи на мільярди євро допомоги, ЄС відмовився надати цим країнам членство, обравши середній варіант, так звану політику “напівдому”.
Політична реальність та гуманітарний аспект
Війна в Україні поставила питання про членство в ЄС на порядок денний. Важливим є, що відмова ЄС від членства підриває його моральну позицію та міжнародну авторитетність. Підтримуючи Україну зараз, ЄС може зміцнити свою глобальну позицію та легітимність.
Перспективи та виклики
Наразі навіть дебати про членство часто звучать у контексті вартості вступу й соціальної відповідальності. Однак підтримка кандидатів є не лише моральним імперативом, а й питанням стратегічної доцільності для ЄС та його стабільності.
Необхідність реформи процесів
ЄС має переглянути свої підходи до членства та адаптувати їх до реалій Україні, Грузії та Молдови. Політична підтримка, а не тільки технічні реформи, повинна стати основою взаємодії з країнами-партнерами. У нинішніх умовах безперечно важливо враховувати специфіку кожної країни.
Висновки
На загальному тлі подій важливо, щоб ЄС не залишав без уваги прагнення України, Грузії та Молдови до членства. Визнання їх європейських прагнень та підтримка в критичний момент може сприяти формуванню нової стратегії розширення ЄС, яка потрібно максимально адаптувати до нових реалій, обґрунтовуючи свої зусилля на основі співпраці та солідарності.
