Габріель Хосес повторює одне слово сім разів, коли говорить про роботу в Данії – "довіра".
"Ніхто не намагається мікроменеджувати вас, або заглядати через плече," каже пан Хосес, який працює у технологічній компанії в Копенгагені. "Керівники не приходять перевіряти, скільки годин ви працюєте, адже їх цікавить, чи виконали ви свої проекти."
"В Данії багато довіри в цьому сенсі, і я не відчуваю ієрархії на своїй роботі. Усе дуже демократично."
Не дивно, що пан Хосес, одружений батько двох маленьких доньок, знає, що Данія постійно займає одне з топ-п’яти місць у світі за рейтингом балансу роботи та життя.
Згідно з останніми світовими даними від Організації економічного співробітництва і розвитку (OECD), лише 1,1% данців працює 50 або більше годин на тиждень. Це значно менший показник, ніж світовий середній 10,2%.
Для порівняння, у Великій Британії цей показник складає 10,8%, а в США – 10,4%.
Мейк Вікінг, автор книги "Мистецтво данського життя", давно вважає свою рідну країну яскравим прикладом для інших країн, які повинні наслідувати її трудову політику.
"Данці насправді щасливі на роботі," говорить він BBC. "Майже 60% данців заявляють, що продовжували б працювати, якби виграли в лотерею і стали фінансово незалежними."
Пан Вікінг, який також є керівником данського мозкового центру "Інститут дослідження щастя", ділиться кількома політиками, які допомагають генерувати сильний баланс між роботою та життям у Данії.
Серед них – право на мінімум п’ять тижнів оплачуваної відпустки на рік, крім державних свят. У Великій Британії більшість працівників мають право на 5,6 тижнів оплачуваної відпустки, а в США це може бути лише 11 днів.
Данія також пропонує досить щедрі шість місяців оплачуваної відпустки по догляду за дитиною. У Великій Британії батько або партнер, що не народив дитини, зазвичай має одну-дві тижні оплачуваної відпустки.
В США існує лише федеральний гарантій безкоштовної відпустки по догляду за дитиною, хоча деякі штати, такі як Каліфорнія, зараз пропонують оплачений час для відпочинку після народження дитини.
Пан Вікінг ще один раз вказує на концепцію довіри керівників до своїх працівників. Він наводить приклад співробітників атракціону Тіволі в Копенгагені, де вони дотримуються принципу триметрової зони.
Ідея полягає в тому, що ви є генеральним директором всього у радіусі трьох метрів. "Якщо ви бачите сміття в цьому триметровому радіусі, ви його підбираєте, а якщо бачите клієнта, який шукає щось, ви зупиняєтеся і запитуєте, чи можете ви допомогти," говорить пан Вікінг.
Він додає, що коли співробітники беруть на себе відповідальність за власний простір, це може допомогти їм відчувати себе упевненими та оціненими, що суттєво сприяє здоровому ставленню до їхнього робочого місця.
Яніне Лешке, професор у кафедрі менеджменту, суспільства та комунікацій Копенгагенської бізнес-школи, говорить, що в Данії однозначно "не існує культури праці, де потрібно з’являтися і бути доступними цілий день, усі вечора, щоб показати, що ви працюєте важко все час".
Замість цього, каже вона, гнучкість під час робочого дня дає співробітникам можливість, скажімо, забрати своїх дітей зі школи або дитячого садка. "Робочий день не обов’язково має закінчитися о п’ятій чи шостій, і це приваблює багато данців з дітьми."
Пан Хосес помітив, як деякі роботодавці в США можуть очікувати, що їх співробітники будуть доступні у вихідні дні, щоб відповісти на рідкісні електронні листи або повідомлення. Такий вид надурочної роботи не вписується у його уявлення про позитивний баланс між роботою та життям.
"Якщо б я мав відповідати на дзвінки у вихідні, це було б для мене величезним червоним прапором, і я, ймовірно, поміняв би роботу," говорить він. "Але досі цього не траплялося ні зі мною, ні з ким-небудь ще з моїх знайомих."
Каспер Ручман, засновник технологічної компанії SparkForce у Копенгагені, запевняє, що його розслаблена політика керівництва була б знайома більшості данців. "Вам не потрібно просити мене піти раніше," говорить він. "Ніхто не зловживає моєю добротою."
Пан Ручман додає, що елемент довіри настільки вкорінений у данській культурі, що відвідувачі Данії часто дивуються, наскільки далеко це може зайти. Він також підкреслює щедру соціальну систему Данії та те, що компанії повинні надавати фінансову компенсацію співробітникам, які звільнені.
"Якщо ви втратите свою роботу, уряд готовий допомогти," додає пан Ручман.
Хоча інші країни можуть багато чого навчитися від данського балансу між роботою та життям, він зауважує, що є й деякі недоліки. "Деякі люди можуть занадто покладатися на цю безпечну сітку, і це може говорити їм, що їм не потрібно ризикувати, що пояснює, чому ми можемо бути менш підприємливими порівняно з США."
Саманта Саксбі, американський експерт з управління людськими ресурсами, говорить, що Данія має хороший баланс роботи та життя, оскільки країна "пріоритизує колективне благополуччя".
На противагу цьому, вона зазначає, що США "давно наголошують на особистих досягненнях та амбіціях, що призвело до величезних інновацій, але часто це відбувається за рахунок балансу між роботою та життям".
Крім того, пані Саксбі, яка є директором з маркетингу в Національній асоціації управління людськими ресурсами США, говорить, що компанії в США та інших країнах світу нарешті можуть почати наслідувати приклад Данії та інших щасливих скандинавських націй.
"Прогресивні організації запроваджують такі переваги, як необмежена оплачувана відпустка, дні психічного здоров’я та програми здоров’я, щоб заохотити співробітників пріоритизувати самопіклування," говорить вона. "Ці заходи не лише зменшують тиск, але й демонструють, що роботодавці цінують загальне благополуччя свого персоналу."
"Більше компаній усвідомлюють, що добре відпочили та збалансовані працівники приносять свіжі ідеї, кращі навички вирішення проблем і більшу залученість. Співробітники починають відчувати себе впевненими в тому, щоб брати час, який їм потрібен, не жертвуючи кар’єрним зростанням."
