Уряди світу звертаються до нових форм цифрового спостереження, щоб контролювати поширення коронавірусу, хоча здебільшого використовують уже існуючі закони. Програма охоплює п’ять основних імперативів: дані, стратегічні технології, новітні технології, цифрова громадська інфраструктура та стратегічні партнерства.
Обмеження свобод під час пандемії
Щоб ефективно рятувати життя під час пандемії, держави іноді повинні накладати обмеження на пересування, економічну діяльність та інші особисті свободи громадян. Одна з особливостей глобальної реакції на пандемію полягала в тому, що деякі країни використовують нав’язливі методи спостереження для уповільнення поширення вірусу.
Суспільства з авторитарними режимами та їх технології
Країни, такі як Китай, Південна Корея та Тайвань, успішно використовували ці інструменти, хоча все більше повідомлень свідчать про виникнення другої хвилі пандемії. Залежність від цифрового моніторингу викликала страхи, що успішне впровадження технологій спостереження під час пандемії наділить не лише ці країни, а й інші держави новими surveillance power у майбутньому.
Постійні загрози приватності
Деякі спостерігачі вважають, що заходи спостереження, введені державами під час цієї глобальної надзвичайної ситуації, можуть стати постійними. Використання технологій для ідентифікації та моніторингу осіб під час пандемії може пізніше бути використано для регулювання інших аспектів повсякденного життя. Інші, такі як колумніст Євгеній Морозов, стверджують, що технологічний “сольвізм” загрожує не лише приватності, а й може стати “за замовчуванням варіантом” для вирішення публічних криз.
Ризики нової держави спостереження
Використання технологічного спостереження може означати тривалі загрози для приватності та демократії. Якщо це правда, то існують обґрунтовані підстави для опору таким практикам за відсутності більшої прозорості та запобіжних заходів. Однак, якщо ці техніки є тимчасовими або обмеженими, громадяни повинні менше турбуватися про тривале пошкодження приватності та демократичної політики.
Чи стануть ці практики звичними?
Спостережні технології, що використовуються для боротьби з пандемією, призвели до двох специфічних страхів. По-перше, є загроза, що практики спостереження, впроваджені деякими країнами, можуть бути прийняті більш широко в інших країнах до того моменту, поки ці практики не стануть звичними.
Засоби контролю та боротьба з пандемією
Важливо зрозуміти, що нові технології спостереження були в основному впроваджені для доповнення існуючих можливостей держав, а не для створення нових державних повноважень. Багато країн намагаються використовувати нові технології, щоб уточнити свої існуючі можливості та повноваження. Уряди прагнуть використовувати технологічні досягнення, але досі більшість з них не вважали за потрібне пропонувати нові законодавчі заходи.
Заключні думки
Пандемія ще не привела до різкого, всебічного збільшення законодавчої влади держав спостерігати за громадянами. Складно зрозуміти, чому приватність повинна вважатися фундаментальною цінністю під час цієї пандемії. Громадяни в багатьох юрисдикціях швидко і добровільно відмовилися від інших свобод, які є так само важливими для їхнього існування, як і приватність.
