Хоча більшість держав, які бажають володіти ядерною зброєю, можуть здобути її завдяки наполегливості, факт залишається, що більшість з них не обирає шлях його поширення. Туреччина – не виняток.
Навіть перспектива ядерноозброєного Ірану навряд чи змусить Анкару розвивати власну ядерну зброю. Єдине обставина, при якій такий сценарій стане більш імовірним, – це розлам у безпекових відносинах Туреччини зі Сполученими Штатами.
Ядерна політика Туреччини
Туреччина, як член НАТО, є господарем ядерної зброї Альянсу, і, покладаючись на цю ядерну стримувальну силу, Анкара має дуже чистий рекорд у питанні непоширення та активно прагне розвивати ряд конвенційних сил для захисту від сучасних загроз. Важко уявити, що Туреччина усвідомлено погіршить свої стосунки з ключовими союзниками та серйозно ускладнить свій міжнародний статус, обираючи шлях ядерного озброєння.
Дослідження ядерних технологій
Туреччина інвестувала в ряд технологій, що потрібні для формування основи її цивільної ядерної енергетичної програми, але їй не вистачає відповідної інфраструктури для збагачення урану або переробки використаного ядерного пального. Це означає, що у разі, якщо Туреччина все ж вирішить використовувати ядерну зброю, в неї на даний момент недостатньо можливостей для швидкого розвитку ядерної програми.
Реакція на ядерну програму Ірану
Дослідники політики стурбовані тим, що ядерна зброя Ірану може змусити сусідів переглянути свої ядерні позиції. Однак, небезпека регіонального гонки озброєнь, що може виникнути внаслідок ядерної програми Тегерана, не визначить автономну ядерну стратегію Туреччини.
Туреччина та міжнародна співпраця
Туреччина активно підтримує міжнародні політики, спрямовані на стримування поширення. Вона є підписантом відповідних міжнародних угод, таких як Договір про невиробництво ядерної зброї (NPT), та активно працює над просуванням норм непоширення у своєму регіоні.
Висновки
В резюме, незважаючи на загрози, які становить ядерноозброєний Іран для регіональної стабільності, Туреччина, вірогідно, залишиться на шляху непоширення, покладаючись на свої традиційні альянси і на основі надійних відносин зі Сполученими Штатами та членами НАТО. Політика Туреччини найбільше зацікавлена у розвитку м’якої, а не жорсткої сили.
