Безпекові гарантії для України: шляхи до можливого перемир’я

Україна потребує безпекових гарантій, якщо вона прагне укласти угоду про припинення вогню. Програма Росії та Євразії продовжує тривалу традицію незалежних досліджень важливих політичних, суспільних і безпекових тенденцій у регіоні, з яким світ стикається через війну Росії проти України. Лідери регулярно звертаються до наших аналітичних матеріалів, щоб отримати чітке і актуальне розуміння регіону для ухвалення своїх політичних рішень.

Коли досягнення повномасштабної агресії Росії проти України наближається до трирічного ювілею, обидві сторони не змогли завдати вирішального удару одна одній, щоб завершити війну на своїх умовах. Зростає обговорення можливих угод про перемир’я або припинення вогню як у Києві, так і в столицях країн-партнерів. Незважаючи на те, що ідеї про мирні домовленості обговорюються в США та Європі протягом деякого часу, заява президента США Дональда Трампа про бажання вести переговори про закінчення війни, у поєднанні з готовністю України розглянути можливі переговори з Росією, робить угоду про припинення вогню реалістичним сценарієм у 2025 році.

Виклики на шляху до досягнення угоди

Шлях до угоди про перемир’я стає обтяженим значними викликами. Якщо українські і західні політики вирішать прагнути до такого угоди, їм слід дбати, щоб не повторити помилок попередніх угод про припинення вогню, які не змогли утриматись. Так звані Мінські угоди, низка угод про припинення вогню з суперечливою дорожньою картою мирного врегулювання, підписані у вересні 2014 та лютому 2015 років, знесли напругу конфлікту на Донбасі, але виявились недостатніми для остаточного завершення ворожнечі та запобігання вторгнення Росії в Україну у 2022 році.

Уроки з невдалих Мінських угод

Після незаконної окупації Криму у лютому та березні 2014 року, озброєні групи на чолі з Росією захопили частини Донецької та Луганської областей. Незважаючи на початкові успіхи України в звільненні територій влітку 2014 року, втручання російської армії і значна підтримка з боку Росії для озброєних груп нахилили ваги на користь Росії.

Серія поразок українських військ, поганий стан української армії та небажання Заходу надавати Україні летальну зброю призвели до рішення українського керівництва зробити болісні поступки в переговорах про припинення вогню, які велися за посередництва Франції та Німеччини. Київ спрямовувався уникнути колапсу своїх оборон і подальших територіальних втрат.

Шляхи до безпекових гарантій

В Україні усвідомлюють, що можуть знову зіткнутися з викликами через відсутність надійних безпекових гарантій від партнерів. Це підкреслює, чому українські чиновники продовжують наполягати на потребі у достовірних безпекових гарантіях з боку своїх партнерів для стримування Росії та захисту себе у випадку, якщо угода про припинення вогню не вдасться.

Можливі формати безпекових гарантій та їх реалізація повинні бути обговорені з метою забезпечення надійності та стабільності України в умовах агресії. Зокрема, модель на основі членства в НАТО або багаторазові двосторонні угоди з основними партнерами можуть стати важливим кроком на цьому шляху.

Висновки

На тлі численних зусиль України на міжнародній арені наразі залишається ключовим питанням пошук формату, який би забезпечив Україні необхідні безпекові гарантії. В умовах, коли час для досягнення конкретного рішення на прикладі досвіду Мінських угод показує, що кожен крок потрібно здійснювати уважно та усвідомлено, аби уникнути помилок минулого.