У Східному Єрусалимі, неподалік від Старого міста, археологи здійснили вражаюче відкриття. На території давнього візантійського монастиря, що існував у період з 350 по 650 роки нашої ери, було знайдено поховання жінки, яка була закута важкими залізними ланцюгами. Ці ланцюги, як вважається, були засобом катування, які застосовувались християнськими монахи-аскетами.
Важливість відкриття
Знахідка підтверджує стратегічне значення монастиря як важливої зупинки на маршруті християнського паломництва до Єрусалиму — священного міста для багатьох віруючих. Під час розкопок були виявлені й інші поховання, що датуються п’ятим століттям нашої ери, які свідчать про історичну та культурну цінність цього місця.
Тайни невідомого минулого
Серед знайдених останків виявлено людину з великими металевими кільцями на шиї, руках та ногах, діаметром близько десяти сантиметрів і вагою кілька десятків кілограмів. Такі інструменти самокатування були поширені серед монахів-аскетів у той період, що може вказувати на екстремальні практики в ім’я віри.
Дослідження останків
Команда дослідників на чолі з Паулою Котлі з Інституту науки Вейцмана провела детальний аналіз останків. Вивчення шийних хребців і зуба дало можливість з’ясувати, що жінка, ймовірно, померла у віці від 30 до 60 років. Пептидний аналіз вказав на те, що похована особа була жінкою, що є першим археологічним підтвердженням активної участі жінок у релігійних традиціях візантійської епохи.
Нова перспектива на візантійське суспільство
Ця знахідка кидає нове світло на роль жінок у візантійських спільнотах, що, можливо, була більш активною та суворою, ніж вважалося раніше. Вона відкриває дослідникам нові горизонти для розуміння релігійних практик того часу і підкреслює, якою важливою була роль жінок на шляху до духовного вдосконалення.
