Протягом останніх п’ятнадцяти років Європейський Союз (ЄС) перебуває у стані постійного управління кризами, унаслідок чого відбулися значні зміни у владі європейських інститутів. Європейська Комісія сьогодні є у центрі цих змін.
Починаючи з кризи єврозони 2009 року, EU стикається з численними викликами: масовими потоками біженців у 2015-2016 роках, Brexit, напруженістю з США після обрання Дональда Трампа, кризою верховенства права в Угорщині та Польщі, пандемією коронавірусу та агресією Росії проти України. Усе це відбувається на фоні глобального потепління, яке стає істотною загрозою для людства.
Зміни в інституційній архітектурі ЄС
Введення Лісабонського договору у грудні 2009 року зумовило зміну інституційної архітектури ЄС, підвищивши повноваження Європейського Парламенту та закріпивши роль Європейської Ради як головного органу, що визначає політичні пріоритети ЄС.
Проте, незважаючи на ці реформи, Європейська Комісія, яка раніше втратила частину впливу, поступово повертає свої позиції через необхідність безпосередньої дії в умовах криз. Однак її зростання залишається вразливим, оскільки деякі держави-члени сприймають це з обережністю.
Роль Європейської Ради в управлінні кризами
Європейська Рада стала ключовим гравцем у вирішенні криз, надаючи політичну вагу та можливість ухвалювати рішення, необхідні для оперативних дій. Проте, зростаюча кількість її зібрань не замінює регулярну роботу і не створює стабільного механізму для ухвалення рішень.
Взаємодія інститутів у часи кризи
У складних умовах кризи, таких як фінансова та міграційна, Європейський Парламент часто залишався в тіні, адже рішення, що стосуються важливих питань, ухвалювались на рівні Європейської Ради. Тим не менш, Парламент проявляв активність у справах, пов’язаних з верховенством права.
Європейська Комісія: Влада в управлінні
Європейська Комісія отримала нові повноваження у фінансового управління під час пандемії, зокрема завдяки фонду відновлення NextGenerationEU, який суттєво посилив її вплив на економічну політику країн-членів.
Комісія також змогла активізуватися й у зовнішній політиці, особливо у зв’язку з агресією Росії проти України, ставши важливим гравцем у процесах надання допомоги Україні і формуванні санкцій.
Висновок
Незважаючи на спротив і критику, Європейська Комісія довела свою здатність бути ключовим управляючим органом в умовах криз. У майбутньому, її роль у лідерстві Європейського Союзу, ймовірно, тільки зростатиме, з продолжаючимися викликами, які ставлять нові вимоги перед європейськими інститутами.
