Цього тижня в Пекіні збираються найвищі лідери Китаю, аби визначити ключові цілі та прагнення країни на решту десятиліття.
Кожного року або приблизно раз на рік найвищий політичний орган країни, Центральний комітет Комуністичної партії Китаю, скликається на тиждень зустрічей, відомих як Пленум.
Те, що буде вирішено на цьому Пленумі, стане основою наступного П’ятирічного плану Китаю – плану, яким керуватиметься друга за величиною економіка світу в період з 2026 по 2030 рік.
Повний план буде представлений лише наступного року, але чиновники, ймовірно, натякнуть на його змісти вже в середу і раніше надавали більше деталей протягом тижня.
«Західна політика базується на виборчих циклах, тоді як китайська політика працює за циклами планування», – говорить Ніл Томас, експерт у китайській політиці в Азійському інституті політики.
«П’ятирічні плани встановлюють, чого хоче досягти Китай, сигналізують про напрямок, в якому хоче йти керівництво, і рухають ресурси держави в напрямку цих визначених цілей», – додає він.
Історичний контекст
Точний момент, коли Китай почав свій шлях до економічної могутності, важко визначити, але багато хто в партії вважає, що це сталося 18 грудня 1978 року.
Протягом майже тридцяти років економіка Китаю була жорстко контрольована державою. Проте радянське централізоване планування не змогло підняти рівень добробуту, і багато людей все ще страждали від бідності.
Реформи Дена Сяопінга
Країна все ще відновлювалася після руйнівного правління Мао Цзедуна. Великий стрибок вперед та Культурна революція – кампанії, що проводились засновником комуністичного Китаю, призвели до мільйонів смертей.
Виступаючи на третьому Пленумі 11-го комітету в Пекіні, новий лідер країни Дун Сяопін оголосив, що настав час прийняти деякі елементи вільного ринку.
Вплив на світову економіку
Запроваджена ним політика «реформ і відкриття» стала невід’ємною частиною наступного П’ятирічного плану, який стартував у 1981 році.
Створення спеціальних економічних зон та іноземних інвестицій, які вони привертали, змінило життя багатьох людей у Китаї.
Глобальна інтеграція Китаю
За словами пана Томаса, цілей цього П’ятирічного плану було досягнуто ще більш виразно, ніж очікувалося. «Сьогодні Китай перевищує найсміливіші мрії людей 1970-х років», – говорить він.
Але це також принципово змінило світову економіку. На початку 21 століття мільйони західних виробничих робочих місць були аутсорсинговані до нових фабрик у прибережних районах Китаю.
Технічний прогрес та стратегічні індустрії
Китай зміцнив свій статус світової майстерні, коли став членом Світової організації торгівлі у 2001 році. Проте вже на початку 2000-х років керівництво Комуністичної партії ретельно планувало наступні кроки.
Технологічна незалежність
Необхідність знайти «стратегічні нові індустрії» – термін, вперше офіційно вжитий у 2010 році, стала чіткою метою для керівників Китаю.
Сьогодні Китай є безумовним світовим лідером у сферах відновлювальної енергетики і електромобілів, а також має фактичну монополію на ланцюги постачання рідкісних земель, необхідних для їх виробництва.
Перспективи на майбутнє
У сучасних умовах національна безпека та технологічна незалежність стали визначальними місіями економічної політики Китаю. Самостійність у всіх сферах, особливо на вершинах інновацій, ймовірно, стане однією з центральних засад наступного П’ятирічного плану.
