Жертва масового зґвалтування у Франції, Жизель Пеліко, повертається до суду в понеділок, щоб зустрітись з одним із своїх нападників – єдиним чоловіком, який апелює на вирок минулорічного судового процесу, в рамках якого загалом 51 особу було визнано винними у зґвалтуванні її, коли вона була під дією наркотиків, у своєму домі.
На той момент, відчайдушна публічна позиція пані Пеліко розглядалася як потенційно каталізуючий момент у боротьбі з сексуальним насильством. Однак у Франції цей оптимізм, схоже, в’яне.
Реакція громади та вплив на місцевість
«Я розіб’ю тобі голову, якщо ти зараз не підеш», – загрозливо провокував чоловік, стоячи біля середньовічної церкви в Мазані, живописному містечку, де колись жили Жизель та Домінік Пеліко. Він щойно почув, як я розпитував літню жінку про вплив справи Пеліко на Францію та, погрожуючи знищити нашу камеру, пояснював, що містечко втомилось від асоціацій із одним з найвідоміших судових процесів у світі.
Декілька днів тому мер Мазана оприлюднив м’якшу версію цього самого аргументу, зазначивши в публічному заявленні, що роки страждань Жизель Пеліко – це «приватна справа… яка не має нічого спільного з нами».
Зрозуміло, чому мер Луї Бонне прагне захистити репутацію свого містечка та його туристичну індустрію. Але варто відзначити, що рік тому він став сенсацією в усій Франції, коли двічі заявив в інтерв’ю, що хоче «зменшити» серйозність переживань Жизель Пеліко, оскільки «ніхто не загинув» і не було дітей.
Відгуки жительок Мазана
Практично всі жінки, з якими ми спілкувались у Мазані на минулому тижні, не поділяли бажання мера вважати справу Пеліко передусім таким, що «потрібно залишити в минулому».
33-річна державна службовиця, яка назвала себе Орелі, висловила невимовне обурення: «Ніхто більше про це не говорить, навіть тут, у Мазані. Наче це ніколи не відбувалось. Я знаю когось, хто зараз страждає від домашнього насильства. Але жінки приховують це. Вони бояться чоловіків, які роблять такі речі», – додала вона, зазначивши, що «впевнена», що більше зґвалтувачів Жизель Пеліко залишаються непоміченими на цій території.
68-річна Аурор Бараліє також виявила бажання поговорити, але висловила іншу точку зору щодо справи Пеліко: «Світ еволюціонує. Франція еволюціонує». Чи з допомогою пані Пеліко? «Так. Це стало поштовхом, щоб жінки говорили відкрито», – наголосила вона.
Зміни у суспільстві та правосуб’єктність
По всій Франції немає сумнівів у тому, що розголос, спричинений впертою позицією Жизель Пеліко, яка стверджувала, що «сором має перейти на бік злочинців», забезпечив додаткову енергію кампанії проти сексуального насильства, вже енергійно підсиленої рухом MeToo.
Аліса Арабаре, координаторка мережі з 50 феміністичних організацій у Франції, зазначила: «Зміна поведінки – це процес, який потребує поколінь. Але справа Пеліко викликала величезну історичну мобілізацію … проти сексуального насильства та безкарності». Згідно з її словами, «так, Франція змінилася». Кількість скарг на зґвалтування потроїлася, що свідчить про те, що жінки та дівчата більше говорять про це та хочуть справедливості.
Відсутність системних змін
Проте енергія та оптимізм, що охопили Жизель Пеліко в грудні минулого року, коли вона вийшла з суду в Авіньйоні серед щирих прихильників, не привели до суттєвих змін у тому, як французька держава бореться з проблемою сексуального насильства. Єдина думка серед активістів та експертів – ситуація зараз погіршується.
«На жаль, уряд не реагує», – зазначила Селін Пік, вказуючи на статистику, що показує, що рівень умовного ув’язнення не змінюється, попри різке зростання кількості повідомлень про зґвалтування.
«Ситуація виглядає безрадісно. Виникає відповідь на це. Ідеї культури зґвалтування повертаються дуже сильно. Ми можемо спостерігати це з підйомом маскулінізму, особливо серед молодих хлопців і підлітків», – додала Аліса Арабаре, згадуючи також про підйом контенту з глибокими фейками.
Перспективи змін
Серед фінансової та політичної кризи у Франції, з рекордним державним боргом та п’ятьма прем’єр-міністрами за останні два роки, уряд сильно захищав свої досягнення, стверджуючи, що зробив «вирішальні» зміни, включаючи утричі більше витрат у цій галузі за останні п’ять років – «безпрецедентне» зростання.
Однак критичний звіт Сенату цього літа дійшов висновку, що уряд «не має стратегічного компасу» у боротьбі зі зґвалтуванням та іншими формами сексуального насильства. Рада Європи також нещодавно висловила різку критику з приводу зусиль Франції щодо захисту жінок.
Серед надходжень новин, які час від часу дарують невеликий імпульс оптимізму, варто зазначити випадок у Діжоні, де 60-річного чоловіка, підозрюваного у підміні дружини для зґвалтування її іншими, затримали в серпні, після того, як один з чоловіків, запрошених на участь, викликав поліцію, засумнівавшись у «її згоді».
Адвокат підозрюваної, Марі-Крістін Клеппінг, висловила впевненість, що знання про справу Пеліко та страх бути втягнутим у щось подібне спонукали той дзвінок.
Справедливість у суді та особистий шлях Жизель Пеліко
Продовжуючи слідкувати за справою, Жизель Пеліко знову з’являється в суді в місті Нім, щоб зустрітись з одним з чоловіків, засуджених за її зґвалтування.
«Вона відчуває, що їй потрібно бути там і що вона має відповідальність бути там, поки вся процедура не завершиться», – пояснив її адвокат, Степан Бабоннo.
Справжній вплив її рішення відмовитися від свого права на анонімність може стати зрозумілим лише через багато років, але адвокат Елоді Тюаійон-Ібон не вважає себе оптимістично налаштованою. «Це змінило деякі речі. Але насправді дуже мало», – підсумувала вона, порівнюючи сексуальне насильство у Франції з «війною, що ведеться проти жінок та дітей щодня». «Нам все ще потрібно здійснити безліч змін».
Я запитав її, чи дивує її, що справа Пеліко не залишила більш глибокого впливу. «Ні. Зовсім не дивує, адже це Франція. Культура зґвалтування є глибоко вкоріненою в нашому суспільстві. І поки це не буде сприйнято серйозно як питання державної політики, це не зміниться».
