«Як фермер, ви завжди перебуваєте на милості погоди», – каже Харпаль Дагар, який має ферму на околицях Делі.
«Багато разів ми втрачали наш врожай через непередбачувані умови», – додає він.
Однак п’ять років тому до нього звернулася компанія Sun Master, делійська фірма з виробництва сонячної енергії, із пропозицією, яка відкрила нові можливості для стабільного доходу.
Sun Master запропонувала встановити сонячні панелі над деякими полями пана Дагара, при цьому панелі розташовувались так високо, що він зміг продовжувати фермерство під ними.
Згідно 25-річної угоди, пан Дагар отримуватиме щорічні виплати, а Sun Master зберігатиме прибуток від виробленої електрики.
«Коли компанія з виробництва сонячної енергії вперше звернулася до нас… багато хто з нас боявся втратити свою землю. Це здавалося занадто хорошим, щоб бути правдою – можливо, навіть шахрайством», – каже пан Дагар.
«Але сьогодні я вірю, що це було найкраще рішення, яке я прийняв. Мій дохід утричі зріс, і я сплю спокійно, без стресу через клімат чи неврожай», – зазначає він.
Sun Master платить йому близько 1200 доларів за акр на рік, плюс 170 доларів на місяць за роботу з експлуатації та обслуговування сонячних панелей.
«Навіть куркуму, яку я вирощую на тих же землях, я можу продавати. Як я можу скаржитися?»
Сонячні панелі, встановлені над врожаями, мають назву агрівольтаїки.
Індія особливо підходить для такої інновації. Долі багатьох фермерів часто залежать від непередбачуваних мусонів, тому надійний дохід від сонячної енергетичної компанії може забезпечити необхідну фінансову стабільність.
Проте, незважаючи на переваги, впровадження відбувається повільно; в Індії наразі працює близько 40 проектів, згідно з Національною Федерацією Сонової Енергії Індії (NSEFI), що представляє індустрію сонячної енергетики Індії.
Існує кілька викликів.
Не всі культури можуть рости під сонячними панелями. Залежно від розміщення, панелі зменшують світло, що проходить, на 15-30%. Деякі щільні розташування можуть блокувати занадто багато сонця для основних культур, таких як пшениця, рис, соя або боби.
«Добре ростуть високоякісні культури зі середніми або низькими вимогами до світла, такі як зелені листові овочі, спеції, такі як куркума та імбир, і деякі квіти», – говорить Вівек Сараф, засновник та CEO компанії SunSeed, яка спеціалізується на агрівольтаїці.
Існує також проблема витрат.
Щоб дозволити фермерство під панелями, вони повинні бути на висоті не менше 3,5 метра. Це робить їх на 20-30% дорожчими для встановлення, ніж панелі на звичній сонячній фермі, де вони значно ближче до землі.
«Маленькі фермери не можуть володіти цими системами. У них немає ризикового апетиту чи капіталу», – зазначає пан Сараф.
Компанії з виробництва сонячної енергії хочуть, щоб уряд втрутився і запровадив дотації, щоб зробити агрівольтаїку більш привабливою.
«В Індії, де більше 55% населення залежить від сільського господарства, а оброблювальна земля піддається зростаючому тиску, агрівольтаїка пропонує трансформаційну модель», – говорить Субраманйям Пулипака, CEO NSEFI.
«Вона зменшує потребу в поливі, захищає культури від теплового стресу та стабілізує доходи, диверсифікуючи джерела доходу для фермерів. Для регіонів, залежних від дощів та вразливих до клімату, агрівольтаїка може відігравати життєво важливу роль у адаптації до змін клімату, роблячи сільське господарство більш стійким до непередбачуваних погодних умов», – зазначає він.
SunSeed надає фермерам кілька варіантів, включаючи продовження фермерства за фіксованою зарплатою або передачу усіх фермерських обов’язків SunSeed.
«Наша модель забезпечує, що фермер не піддається жодному ризику. Якщо культура буде невдалою або виникне ринкова проблема, збитки несе наша компанія – а не фермер», – уточнює він.
Тим часом SunSeed динамічно коригує свою систему для роботи з різними культурами та умовами.
«Ми розробили складне програмне забезпечення для симуляції агрівольтаїки», – говорить він.
«Це цифрово відтворює конфігурації панелей і типи культур для моделювання того, скільки світла і тепла отримує кожен листок, як це впливає на фотосинтез і врешті-решт, якого врожаю слід очікувати.»
Однак, в урядових колах все ще є обережність щодо комбінації сонячної енергії та сільського господарства.
«Агрівольтаїка обіцяє, але ми повинні захистити як фермерів, так і розробників», – говорить Мануд Срівастава, який курує проекти з сонячної та агрівольтаїки в штаті Мадхʼя-Прадеш.
«Найбільший виклик – контракти. 25-річна угода повинна містити чіткі зобов’язання та захист для обох сторін. В Індії виконання довгострокових контрактів все ще є перешкодою», – зазначає пан Срівастава.
Він також наголошує, що агрівольтаїчні системи дорожчі ніж традиційні наземні сонячні ферми, тому повернення інвестицій є більш складним.
«Якщо фермер почне вимагати занадто багато за землю, а розробник мусить покривати великі структурні витрати, то це стає нерентабельним», – говорить він.
На даний момент Індія відстає від Китаю, де працює більше 500 проектів, за даними Всесвітнього інституту природних ресурсів.
«Це маленький початок. Але якщо економічні інтереси фермерів будуть захищені, якщо будуть обрані правильні культури, і якщо контракти будуть чіткими та справедливими, немає причин, чому Індія не могла б стати лідером в агрівольтаїці», – зазначає пан Срівастава.
Анан Джайн походить з родини фермерів. Раніше він вирощував лікувальні трави, але у 2024 році знайшов ділянку землі без електрики.
«Тоді і з’явилася ідея. Потреба – мати винахід, і так я почав експериментувати з агрівольтаїкою», – пояснює він.
Сьогодні на його фермі під сонячними панелями розташовано 14 акрів землі. Загальна потужність ферми становить 4,5 мегавата, приблизно так само, як у середньої вітрової турбіни.
Зараз він все ще експериментує з культурами, жодну з них ще не продав на ринку, але говорить, що якість виглядає «обнадійливо».
«У мене вийшло виростити полуницю та помідори, хоча цвітна капуста не вдалася», – розповідає він.
Проект був профінансований банківськими кредитами та підтримкою з боку уряду, загальним обсягом інвестицій у 2,27 мільйона доларів.
«Нехай я буду відвертим – агрівольтаїка поки що не є здійсненною для малих фермерів в Індії», – зауважує він.
«Ця модель стане успішною лише за умови сильної співпраці між урядом і приватним сектором».
