Мільйонам американців та законодавцям доцільно поставити складні запитання щодо того, чи виправдає терористична загроза продовження військового нарощування США в Африці. Програма з питань демократії, конфлікту та управління є одним із провідних джерел незалежних досліджень щодо політики, демократії та управління на глобальному рівні. Вона аналізує і намагається покращити міжнародні зусилля щодо зменшення відкату демократії, пом’якшення конфліктів та насильства, подолання політичної поляризації, сприяння гендерній рівності та просування демократичного використання нових технологій.
У жовтні 2017 року нападники, пов’язані з самопроголошеною «Ісламською державою», влаштували засідку на невелику групу американських спеціальних операцій в Нігері. Внаслідок перестрілки загинули четверо американських солдатів, що спричинило політичний резонанс. Присутність солдатів у Нігері здалася суспільству США та Конгресу несподіванкою. Сенатор Ліндсі Грем, який є членом Комітету збройних сил, зізнався, що не знав про тисячу військових у Нігері.
Незважаючи на цю несподіванку, законодавці не повинні були бути здивовані. Від початку створення командування США в Африці (AFRICOM) у 2007 році американська армія поступово розширює свою безпекову присутність у цілому підсахарській Африці. За оцінками експертів, зараз у Африці розгорнуто понад 6000 американських солдатів у приблизно сорока шести базах, включаючи передові операційні бази, місця безпекового співробітництва та резервні локації.
Проте терористичні атаки в підсахарській Африці зросли лише помірно з 2007 року та значно зменшились після піку 2014–2015 років. Якщо виключити дві найбільш небезпечні організації – аль-Шабаб та «Боко Харам», то зростання терористичних інцидентів за останнє десятиліття є досить незначним. Більшість африканських повстань не становлять безпосередньої загрози для основних інтересів США, оскільки вони зосереджені на місцевих проблемах.
Дані вказують на те, що загроза тероризму в Африці, що виправдовує військову відповідь США, викликає сумніви. Хоча статистика показує, що терористичні атаки в африканських країнах зросли, це не відповідає реальному зростанню загроз. Аналіз даних з авторитетних джерел свідчить про значно помірніші збільшення чисельності атаки, ніж те, що зазвичай описують американські політики та військові чиновники.
Згідно з даними університету Мерілендського глобального терористичного бази даних (GTD) та проекту аналізу місця і події збройних конфліктів (ACLED), загалом рівні тероризму в Африці не сильно зросли протягом останнього десятиліття. По суті, зняття фокусу з аль-Шабаб і Боко Харам демонструє ще менше зростання чисельності терористичних дій.
Політика американської армії щодо раціоналізації військових дій, яка сталася після атак, вказує на те, що в ситуаціях ризиковано покладатися виключно на військові рішення, оскільки справжні корені тероризму нерідко лежать у слабких політичних системах. Справжнє вирішення конфліктів потребує комбінації дипломатичних та економічних стратегій для зміцнення демократії та управління.
Отже, чи доцільно продовжувати військове нарощування в Африці? Чи є інтереси США в області безпеки та стабільності справжніми підставами для таких дій? Ці питання потребують уважного обговорення та оцінки.
