Після 2011 року відносини між центральними органами влади в Сирії, місцевими проміжниками та різними місцевостями відіграють основоположну роль у формуванні спалаху конфлікту. Протягом десятиліть режиму Асада вдавалося збирати підтримку та придушувати dissent в сирійському суспільстві завдяки мобілізації мереж місцевих проміжників. Після 2011 року різноманітні відносини між центральними органами влади, цими місцевими проміжниками та різними місцевостями країни стали вирішальними для формування протестів та розгортання збройного конфлікту.
Шість років війни залишили адміністративні структури держави в руїнах, але режим Башара Асада зосередився на збереженні, відновленні або оновленні своєї мережі місцевих проміжників, щоб підтримувати контроль на своїх територіях і повернути втрачені території. Однак конфлікт критично і незворотно змінив місцеву політику в Сирії, і повернення до статус-кво до 2011 року є неможливим.
Наслідки економічних реформ і нові еліти
Після підняття економічних реформ Асада в 2000-х роках виникла нова кланова еліта, яка підриває існуючий соціальний контракт. 2011 року сирійське повстання виявило глибоке незадоволення управлінням місцевими справами з боку Дамаска, протестуючи проти мереж місцевих афілійованих осіб. Місцева еліта, яка раніше діяла як проміжники режиму, більше не могла управляти населенням або стримувати dissent.
Виникнення нових структур
Оскільки повстання перетворилося на збройний конфлікт, режим Асада швидко розширив свої мережі місцевих проміжників для підтримання своєї влади. З’явився новий клас місцевих «гравців», які служили проміжниками між своїми регіонами та іноземними донорами, які почали підтримувати сирійську опозицію. Однак, опозиція почала повстання без єдиного керівництва, що сприяло локалізації та фрагментації влади в зонах контролю противників режиму.
В перспективі найбільш важливі динаміки влади в Сирії продовжуватимуть бути тими, що існують між центральними органами влади в Дамаску та різними місцевостями. Пошук вирішення конфлікту та встановлення значущого миру повинні зосереджуватися на цих місцевих мережах, адже вони відіграватим центральну роль у будь-яких майбутніх політичних угодах і економічних планах.
Висновок
Сирійський конфлікт продемонстрував, що справжня стабільність і мир залежатимуть від врахування цих нових динамік. Політичне врегулювання має відбутися на основі визнання автономії місцевих спільнот та укладення угоди, яка визнає повноваження як центральних, так і місцевих органів влади. Лише тоді можливо сподіватися на довгостроковий мир та відновлення в країні.
