Французькі картоплі змінили життя Джітеша Пателя.
Він походить із селянської родини в Гуджараті на північному заході Індії. Традиційно вони вирощували бавовну, але прибутки були невисокими.
Посухи в 2001 та 2002 роках ще більше погіршили ситуацію, і Пателі зрозуміли, що потрібно щось змінювати.
«Ми усвідомили, що повинні почати вирощувати щось, що не потребує багато води»,— говорить пан Пател.
Тож вони експериментували з картоплею. Спочатку вони пробували вирощувати столову картоплю, ту, що є на місцевих ринках, але прибутки не були набагато кращими, ніж з бавовни.
З’явившися виробникам французьких картопель в їхньому штаті, в 2007 році вони почали вирощувати ті сорти картоплі, які використовує продовольча промисловість. Це виявилося виграшною стратегією.
«З того часу назад вже не повертаємось», — додає пан Пател.
Джітеш Пател є частиною підйому Індії до статусу суперпотужності у вирощуванні картоплі. Це вже другий за величиною виробник картоплі у світі.
Але саме експортний ринок, особливо французьких картопель, дійсно стрімко розвивається.
Гуджарат став столицею виробництва французьких картопель в Індії, де розташовані великі фабрики, які виробляють чіпси, включаючи підприємства канадського гіганта McCain Foods та найбільшого виробника французьких картопель в Індії, HyFun Foods.
З Гуджарату картоплі відправляються по всьому світу. Але найбільш важливими ринками наразі є Азія, включаючи Філіппіни, Таїланд та Індонезію, згідно з дослідженнями Девендри К., який багато років вивчає ринок картоплі.
У лютому цього року місячний експорт індійських заморожених картопель вперше перевищив 20 000 тонн. За рік до лютого експорт картопель з Індії склав 181 773 тонни, що на 45% більше порівняно з попереднім роком.
Успіх частково пов’язаний із ціною.
«Індійські заморожені картоплі відрізняються конкурентоспроможною ціною на міжнародному ринку», — стверджує Девендра.
Він зазначає, що в 2024 році середня вартість індійських картопель була навіть нижчою, ніж у Китаї.
Для виробників французьких картопель зараз час буму.
«Індія стала значним гравцем та експортером завдяки своїм багатим сільськогосподарським ресурсам, вигідному виробництву та зростаючій увазі до стандартів якості», — говорить Хареш Карамчандані, генеральний директор HyFun Foods.
HyFun має сім заводів з переробки картоплі в Гуджараті, ще два планується запустити до 2026 року.
«Урбанізація, зростання розпорядчих доходів та зміни в стилі життя сприяють споживанню заморожених продуктів не лише в домашніх умовах, а й ресторанах», — зазначає пан Карамчандані.
Задовольнити цей попит вимагає десятиліть інновацій від фермерів.
Джітеш Пател вивчав агрономію в університеті й відтоді застосовує науку в сільському господарстві.
Разом з друзями та родиною вони постійно намагаються поліпшити врожай картоплі.
«Ми добре освічена група фермерів, тому продовжуємо випробовувати нові методи», — каже він.
Однією з перших їхніх інновацій, ще в 2003 році, було перейняття на крапельну систему зрошення, замість затоплення полів водою.
Щоб підтримувати родючість ґрунту, поля відпочивають влітку і підживлюються коров’ячим гноєм.
Тепер їхній фокус — знайти ідеальний сорт картоплі.
«Ми в процесі експериментування з насінням, і незабаром у нас буде новий сорт», — говорить він.
Jain Irrigation Systems є великою аграрною технологічною компанією. Окрім продажу зрошувального обладнання, вона має команди техніків, що розробляють насіння для сільського господарства, включаючи картоплю.
Вони використовують набір технік, відомих як тканинна культура. Це спосіб клонування рослин з бажаними властивостями та усуненням хвороб.
Цей процес включає вирощування невеликих кусочків рослинної тканини в контрольованій лабораторній обстановці для створення рослин без вірусів. Ці рослинки можуть бути використані для виробництва нових насіннєвих картопель способом живцювання.
«Насіння картоплі, призначене для майбутнього виробництва, проходить ретельні селекційні практики під наглядом селекціонерів», — каже Віджай Сінгх, віце-президент з маркетингу компанії.
Однією з проблем, яку вони зараз вирішують, є різновид картоплі, що використовується для виробництва чіпсів. Фермери виявили, що до листопада врожай картоплі починає коричневіти через вміст цукру.
«Такі компанії, як наша, які займаються тканинною культурою, намагаються знайти новий сорт, щоб подолати виклики, з якими стикається галузь», — зазначає пан Сінгх.
Поки індійські фермери працюють над покращенням своїх врожаїв, інвестиції потрібні в інших галузях замороженої їжі.
Зокрема, компанії мають мати можливість зберігати та транспортувати товари при температурі нижче нуля.
Сучасні холодильні сховища були побудовані, але їх потрібно ще більше.
«Тільки близько 10–15% холодильних сховищ в Індії підходять для зберігання заморожених продуктів», — каже Віджай Кумар Наяк, співзасновник Indo Agri Foods, експортера індійських продуктів.
«Ці підприємства нерівномірно розподілені, сильно зосереджені в кількох штатах, залишаючи сільські та віддалені райони не в змозі задовольнити потреби», — говорить він.
Транспортування також є проблемою.
«Існує суттєвий дефіцит спеціалізованих рефрижератора та контейнерів, що ускладнює температурний контроль під час транспортування та збільшує ризик псування», — зазначає він.
Надійне електропостачання також є важливим.
«Часті перебої з електрикою в багатьох частинах країни збільшують ймовірність псування й ускладнюють підтримку надійного ланцюга постачання замороженої їжі», — говорить пан Наяк.
«Індійські компанії стикаються з жорсткою конкуренцією на експортних ринках з боку таких країн, як Китай, Таїланд та Бразилія. Ці нації виграють від більш розвинутої логістики, інфраструктури та виробничих систем», — зазначає він.
На своїй фермі в Гуджараті пан Пател радий, що виробники чіпсів увійшли в ринок.
«Гуджарат став центром переробки продуктів. Більшість фермерів, включаючи мене, стали контрактними фермерами, що забезпечує нам стабільність та гарний дохід», — каже він.