Різке поширення ілюзорного популізму в демократіях по всьому світу ставить питання, як пошкоджені демократії можуть відновитися. За підтримки Фонду Роберта Боша, Фонду Форда та Міністерства закордонних справ Великобританії, Мережа зростаючих демократій Карнегі займається вивченням зростаючої ролі не західних демократій в міжнародній підтримці демократії та конфліктних питаннях.
У демократичних країнах, від Бразилії та Болівії до США, Угорщини, Італії та Польщі, популістські лідери з націоналістичними меседжами та авторитарними тенденціями здобули владу. Тепер спостерігачі прагнуть зрозуміти, як наступні уряди можуть допомогти відновити країни після авторитаризму, пов’язаного з популізмом.
Випадок Еквадору: Від популізму до відновлення демократії
За десять років президентства Рафаеля Кореа в Еквадорі з 2007 по 2017 роки країна стала свідком безпрецедентної політичної стабільності та значного економічного зростання. Проте, скориставшись високими рейтингами та доходами від нафти, Кореа порушив демократичні інститути.
Один з найпотужніших символів цього процесу—закони, які обмежують свободу преси, зокрема Ley Mordaza (громадянський закон), що використовувався для залякування незалежних медіа. Однак, після Кореа його наступник, Ленін Морено, почав відкочувати деякі ініціативи, які підрили демократію в країні.
Кроки до відновлення
У 2018 році Морено провів референдум щодо відновлення президентських термінів. Еквадорці скасували конституційну поправку, що скасовувала терміни, що запобігло поверненню Кореа в політику. З моменту приходу до влади Морено прагнув відновити контроль та баланс, головно за рахунок відмови від виконавчого впливу на судову систему.
Незважаючи на падіння рівня популярності, економічні стратегії Морено, зокрема боротьба з корупцією, демонструють важливі уроки про пост-популістську політику. Він усунув особистісний аспект управління, акцентуючи увагу на інституціях.
Чи можуть інші країни вчитися на прикладі Еквадору?
Навіть з усіма труднощами, які намагається подолати Морено, його досвід може слугувати корисним прикладом для інших країн, сміливо стикаючись із наслідками популістського правління. Проте, важливо зазначити, що зміни не завжди можуть відбутися “знизу” або в результаті демократичних виборів.
Попри серйозні виклики, які постають перед демократією, приклад Еквадору демонструє, що можливо відновити довіру до демократичних інституцій, навіть за обставин тяжкого спадщини популізму.
