Венесуела переживає найгіршу політичну та економічну кризу за більше ніж десятиліття. У країні, яка має серед найбільших підтверджених запасів нафти у світі, формується гуманітарна катастрофа. Президент Ніколас Мадуро нейтралізував опозиційно налаштовану Національну асамблею, обрану в грудні 2015 року, та знищив незалежність судової влади, що ускладнило можливість досягнення мирного, демократичного вирішення кризи.
Оскільки Венесуела не в змозі самостійно подолати свої внутрішні суперечності, зовнішні дії можуть стати вирішальними для подальшого розвитку кризи. Проте, криза спалахнула в той момент, коли інтерес і можливість урядів Латинської Америки активно втручатися у справи Венесуели є обмеженими.
Латинськоамериканські уряди повинні зробити більше для допомоги Венесуелі у подоланні безвиході. Регійональні механізми, створені для збереження демократичного управління в Америці, виявили свою неефективність у випадку Венесуели. Уряди таких країн, як Аргентина, Бразилія та Чилі, здобули б користь, якщо б зайняли менш двозначну позицію щодо кризи.
За останній рік ВВП Венесуели скоротився на 8.4%, тоді як інфляція досягла вражаючих 400% на рік. У бюджеті спостерігається дефіцит у розмірі 14% від ВВП, що є одним з найвищих показників у світі.
Соціальні наслідки цієї ситуації є важкими. Рівень бідності в країні зріс з 27% у 2013 році до 73% у 2015 році. Венесуела стикається з відсутністю основних продуктів, таких як молоко, яйця, борошно, а також з катастрофічним дефіцитом ліків.
Насильство стрімко розповсюджується, особливо в великих містах, де у 2016 році було зафіксовано 170 великих випадків грабежів. Венесуела має найвищий рівень вбивств у світі, а Каракас вважається найнебезпечнішим містом.
Тим часом політична криза загострюється. Після того, як обрання опозиційної Демократичної єдності призвело до втрати правлячою партією контролю над Національною асамблеєю, конфлікт в політичному полі країни посилився.
Динаміка між урядом та опозицією стала все більш конфронтаційною, без надії на компроміс. Крім того, Мадуро, який не має харизми свого попередника Чавеса, має низькі рейтинги популярності серед населення.
Аналізуючи ймовірні шляхи розвитку ситуації, експерти відзначають, що перший сценарій – це успішний референдум, але шанси на це мінімальні. Найімовірніше, другий сценарій – це залишення Мадуро при владі, в той час як соціально-економічна ситуація продовжить погіршуватися.
Виняткову роль у можливому розвитку подій можуть відіграти збройні сили, які вміють реагувати на виникаючі кризові ситуації. Чи зможуть вони стати каталізатором змін, поки що невідомо.
Проблема збереження стабільності в Венесуелі вимагає дій від Латинської Америки. Уряди Аргентини, Бразилії, Чилі мають долучитися до створення союзу, щоб призупинити дії влади Мадуро до відновлення демократичних норм.
Пора діяти рішуче, адже гуманітарна криза в Венесуелі може загрожувати регіональній стабільності.
