На промисловому майданчику на сході Таїланду, Тхітіпас Чоддаечачайну перебирає купи брухту, плат різних електронних пристроїв та старих клавіатур у просторому складі поруч із жвавим шосе.
Як судмедексперти, вона та її команда інспекторів з Міністерства промисловості Таїланду беруть проби відходів і обережно пакують їх для подальшого аналізу.
«Багато з цього явно є електронними відходами, і компанія, що володіє цим майданчиком, не має ліцензії на їх обробку», – підсумовує вона. «Це зростаюча проблема в Таїланді».
Пані Чоддаечачайну є головою робочої групи міністерства, що намагається вирішити проблему електронних відходів у країні.
Щотижня вона та її команда проводять рейди на ці нелегальні підприємства, які з’явилися в останні роки, в основному в сільських районах, подалі від поглядів влади.
Але незважаючи на докладені зусилля, проблема продовжує зростати.
Раніше Китай був основним споживачем електронних відходів. Тонни їх відвантажували з усього світу, в основному з західних країн, щоб дешевше вивозити та переробляти.
Проте в 2018 році Пекін заборонив імпорт. Це змусило перевізників шукати інші шляхи, і багато з них звернулися до Таїланду та інших країн Південно-Східної Азії.
Таїланд запровадив власну заборону на імпорт у 2020 році, але це не розв’язало проблему. Кількість електронних відходів, що потрапляють у країну, зросла в двадцять разів за останнє десятиліття – з приблизно 3,000 тонн на рік до 60,000, згідно з даними екологічної групи Earth Thailand.
Більшість з них походить зі США та Європейського Союзу, де споживачі досить часто оновлюють мобільні телефони та комп’ютери, а споживання електричних товарів, таких як холодильники та пральні машини, є високим.
Попри те, що більшість західних країн мають закони, які заважають скиданню електронних відходів в інших країнах, існують способи обійти їх. Деякі відходи, наприклад, свідомо позначаються як «вживані електронні товари для повторного продажу», лише щоб бути знищеними, переробленими та переплавленими після прибуття на місце призначення.
Цей процес переплавки є брудною справою, яка вивільняє ртуть, свинець та токсичні гази в навколишнє середовище. Але він також приносить прибуток, видобуваючи мільйони доларів вартості міді, золота та інших цінних металів і мінералів.
«Таїланд не отримує нічого з цих бізнесів», – говорить міністр промисловості Таїланду Акапат Промпхан у Бангкоку.
«Це не створює цінності для економіки, руйнує навколишнє середовище, становить загрози та ставить під загрозу засоби до існування людей. Ось чому я сформував спеціальну робочу групу для повномасштабного придушення цих бізнесів».
Він зазначає, що нелегальні пункту переробки, багато з яких належать китайцям, створили «своєрідний смітник – міжнародний обробний комплекс сміття – у Таїланді».
Після прибуття електронних відходів до Таїланду на ці майданчики їх годують у великі подрібнювальні машини, які перетворюють їх на своєрідний гравій. Потім вони плавляться для вилучення цінного металу.
Промпхан зазначає, що більшість з цих металів потім експортуються до Китаю.
Екологічний вплив цього бізнесу може бути катастрофічним.
На своєму маленькому наділі землі на сході Таїланду 57-річний Сенг Вонгсена розповідає BBC, що забруднена вода, що тече з сусіднього переплавного заводу, знищила його врожай касави. «Рослини не цвітуть, як раніше», – говорить він, скаржачись на те, що запах з заводу тримає його вночі без сну.
Місцеві екологи стверджують, що завод діє незаконно і закликають місцеві органи влади закрити його.
Міжнародні екологи також ведуть кампанії щодо цих проблем.
«Таїланд дійсно сприйняв на себе весь удар», – говорить Джим Паккет, виконавчий директор Basel Action Network, НУО, яка бореться проти транспортування токсичних відходів. «Якщо ви імпортуєте цей дуже брудний матеріал для переробки, ви забруднюєте свою землю, своїх людей».
Боротьба Таїланду з електронними відходами є частиною набагато більшої глобальної проблеми.
За даними ООН, світ виробляє понад 60 мільйонів тонн електричних та електронних відходів щорічно – вдвічі більше, ніж 15 років тому. Очікується, що ця цифра зросте на більше ніж 30% до кінця десятиліття.
Менше чверті з них збирається та переробляється належним чином, каже ООН. І показник переробки не встигає за темпами, з якими ми їх генеруємо.
Деякі країни запровадили закони, які роблять виробників електронних товарів – таких як Apple, Samsung, Dell та Hewlett Packard – більш відповідальними за повернення гаджетів після закінчення їхнього життєвого циклу та їх належної утилізації.
Таїланд має намір слідувати прикладу, запровадивши власний закон.
«Я сподіваюся на прийняття цього нового законодавства якомога швидше, можливо, наприкінці цього року або на початку наступного», – каже Промпхан. «Я повністю налаштований на те, щоб вжити заходів проти цього незаконного бізнесу та вигнати їх повністю».
