Хоча вода покриває 70% поверхні Землі, її походження довгий час залишалось загадкою для науковців. Нещодавні відкриття групи дослідників з Портсмутського університету радикально змінили наше розуміння цього процесу, вказуючи на те, що вода могла формуватися вже через 100–200 мільйонів років після Великого вибуху, що на мільярди років раніше, ніж вважалося раніше.
Згідно з новими даними, вода почала виникати внаслідок вибухів перших наднових. Коли масивні зірки закінчували свій життєвий цикл і вибухали, вони викидали в космос кисень, який, взаємодіючи з воднем, що існував у Всесвіті ще з моменту Великого вибуху, призводив до утворення води.
Дослідники змоделювали два варіанти вибуху наднових:
- Перша зірка із масою у 13 разів більшою за Сонце змогла створити 0,051 сонячної маси кисню.
- Друга, набагато більша зірка, яка у 200 разів масивніша за Сонце, виробила 55 сонячних мас кисню.
Після вибухів почали формуватися перші молекули води на основі об’єднання кисню та водню. Спочатку їхня концентрація була незначною, але з розвитком гравітаційного стиснення у галактичних хмарах цей рівень постійно зростав.
Протягом 30–90 мільйонів років менша наднова змогла утворити кількість води, еквівалентну одній стомільйонній маси Сонця, тоді як більша зірка виробила 0,001 сонячної маси води за всього 3 мільйони років.
Ці факти свідчать про те, що вода існувала у Всесвіті значно раніше, ніж відбувалося формування нашої планети. Вірогідно, вона зберігалася в протопланетних дисках – газо-пилових структурах, з яких згодом формуються планети.
Автор дослідження доктор Деніел Вейлен відзначив, що моделювання показує, що вода була присутня у Всесвіті вже 100–200 мільйонів років після Великого вибуху, ймовірно, вона стала ключовим компонентом ранніх галактик.
Науковці вважають, що найбільше води накопичувалося в “молекулярних хмарах”, які стали основою для формування планет, зірок і галактик.
Ці відкриття можуть пролити світло на питання, як вода потрапила на населені планети, такі як Земля. У деяких регіонах Всесвіту її концентрація могла бути такою ж високою, як у нашій добі.
Згідно з навчаннями, протопланетні диски, насичені первинною водою, ймовірно, містили у 10–30 разів більше води, ніж дифузні хмари Чумацького Шляху, а їхнє наповнення було лише в кілька разів менше, ніж у сучасній Сонячній системі.
Ця значна кількість води у поєднанні з високою ймовірністю формування маломасивних зірок свідчить про те, що планети з рідкою водою могли з’являтися одразу після перших вибухів наднових.
Отже, умови, необхідні для виникнення життя у Всесвіті, могли скластися на мільярди років раніше, ніж вважали науковці.
