Світ зараз є дуже неспокійним місцем — конфлікти, зміна клімату та страхи перед рецесією домінують у заголовках новин. Однак, для деяких людей, зокрема для багатих, справи йдуть досить непогано.
Несмотря на світові потрясіння, кількість мільярдерів у світі зростає, і особисте багатство кожного з них також збільшується. Які можливості дає це багатство? Зростаюча тенденція до розкішних елітарних вражень — це те, що дуже багаті роблять з грошима. Для туристичної галузі це, зокрема, можливість.
У Швейцарії, яка довгий час вирізнялася стриманою розкішшю, кількість п’ятизіркових готелів зростає швидше, ніж будь-яка інша категорія. Багато з них було збудовано на початку 20 століття — величні палаци епохи “бBelle époque”, котрі обслуговували тоді зростаючий клас привілейованих, переважно англійських туристів.
Сьогодні ці готелі, відремонтовані до найвищих стандартів, не залишають без уваги жодне бажання гостей. У них є розкішні спа, ресторани на рівні гурме і дизайнерські люкси з панорамними видами на Альпи. Окремі готелі пропонують “лижі-батлери”, які допомагають гостям доїжджати до схилів, транспортують лижі та навіть допомагають одягати черевики.
Основні ринки — це США, країни Персидської затоки, Китай та Південно-Східна Азія. Американські гості, зокрема, за словами швейцарських готельєрів, очікують повного обслуговування п’ятизіркового рівня, включаючи цілодобове обслуговування номерів, щоб мати можливість замовити їжу навіть серед ночі.
Між тим, Китай та Індія стають новими ринками, де першими туристами з цих країн є найзаможніші. Швейцарія прагне стати частиною цього тренду з самого початку.
Втім, п’ятизіркова пропозиція має значну ціну, тож де це залишає тих, хто не є мільярдером? Маркус Бергер з Швейцарського туристичного відомства зазначає, що стратегія полягає не лише у фокусі на високоякісних гостях, але й у об’єктивному сприйнятті цифр.
Проживання в швейцарських п’ятизіркових готелях становить близько 8% всіх ночівель, але гості в них вносять принаймні 25% загального доходу Швейцарії від туризму. “Цифри говорять самі за себе,” зазначає пан Бергер. “Високий економічний значення виправдовує зобов’язання перед розкішними гостями.”
Більше того, додає він, Швейцарія з її високими зарплатами та цінами не може конкурувати з дешевшими сусідами, особливо зараз, коли швейцарський франк такий сильний. “Швейцарія ніколи не намагалася конкурувати в ціні,” пояснює пан Бергер. “Завжди є місце, де дешевше.”
Замість цього акцентуються увага на якості, обслуговуванні та доданій цінності, як от ці “лижі-батлери”. В обмін на це, гості, що відвідують п’ятизіркові готелі, також значно витрачають на інші послуги економіки, витрачаючи розкішно в ресторанах з зірками Мішлен та бутиках, які також стають характерними для багатьох швейцарських альпійських курортів.
Але це не абсолютно безпрограшна ситуація. У деяких найбільш відомих швейцарських курортах, таких як Санкт-Моріц або Церматт, існують тривалі питання, що акцент на розке шній призводить до того, що місцеві мешканці не можуть дозволити собі житло.
Змінити ситуацію важко, адже для обслуговування п’ятизіркового сервісу потрібні сотні співробітників готелів та ресторанів. Вони іноді змушені добиратись поздно вночі, коли коктейль-бари та ресторани закриваються, до інших сіл, де житло доступне на зарплату офіціанта.
Моніка Банді, керівник відділу туристичних досліджень університету Берна, вважає, що спроба Швейцарії охопити висококласних гостей є делікатним балансом. “Це питання кількості і якості,” говорить вона. Більша кількість туристів не завжди є краще, вважає вона. Натомість, вищі витрати від існуючих гостей можуть бути позитивними.
Вона також додає, що Швейцарія повинна остерігатися “порогу, де дестинації дійсно втрачають свій характер.” Питання про поріг наразі обговорюється на курорті Венген, відомому за своїм лижним змаганням Lauberhorn та багаторічними зв’язками з британськими лижниками — улюблений клуб “Down Hill Only” святкував 100-річчя цього року.
Цього року Венген відкриває свій перший п’ятизірковий готель, а також планується п’ятизірковий комплекс “готельних апартаментів”. Вони будуть пропонуватись заможним туристам, які хочуть мати розкішну другу домівку в альпах і можуть орендувати її, коли не знаходяться на місці.
Називаючи проект готелем, він використовує обхідний шлях у строгих швейцарських законах проти “холодних ліжок” відпочинкових будинків. Теоретично, закон обмежує їх до не більше ніж 20% від загальної кількості житла на курорті.
Швейцарське товариство спадщини офіційно виступило проти планів Венген, адже, за словами речника Симона Вайса, проект не є насправді готелем. “Це виглядає як типовий комплекс відпочинкових будинків… немає інтеграції в громаду.”
Необхідні публічні простори, які б мали бути в готелі — ресторан та спа — заплановані, але всі вони будуть під землею. За словами пана Вайса, пріоритет дизайну відданий приватним розкішним апартаментам, які можуть бути зайняті лише на кілька тижнів на рік. “Дизайн неприйнятний,” додає він.
Деякі місцеві жителі Венген також висловлюють свої сумніви. “У нас не Санкт-Моріц,” повідомив один з мешканців швейцарським медіа, додавши: “Венген не розкішний.”
Директор з туризму Венген Рольф Вегмюллер погоджується з оцінками, але вважає, що тенденція до розкішного житла не змінить характер курорту. “Ми не будемо мати гостей, які раптово прогулюватимуться у хутряних пальтах,” каже він.
Венген, наголошує він, є доступним тільки поїздом, тож, на відміну від Санкт-Моріца, не буде жодних Бентлі чи Роллс-Ройсів, що займуть місця для паркування. Навіть якщо б вони могли показати своє багатство, пан Вегмюллер вважає, “наші гості не захочуть хизуватися своїм майном.”
Курорт також має відвідувачів, які повертаються рік за роком, що сприяє інтеграції, про яку п пан Вайс переживає. “Деякі сім’ї приходять у протягом поколінь,” каже пан Вегмюллер. “Місцеві знають їх, і це добре.”
Серед них — Браян Боллен, активний учасник клубу “Down Hill Only”, що відвідує Венген більше 50 років. Він любить це місце, але і переживає, що частина “шарму вже зникла…” адже “все перенаселене”.
Але більшість у Венгені, як і Швейцарське туристичне відомство, вважають інвестиції в альпійські курорти позитивними. Ці села лише більше століття тому були дуже бідними. Як писав англійський путівник у 19 столітті про швейцарські альпи: “більшість дітей — жебраки”.
В останні роки глобальні торгові правила, що обмежують сільськогосподарські субсидії, змусили закрити багато малих альпійських молочноферм. Туризм, зимовий і літній, є надзвичайно важливим для швейцарської економіки, особливо для гірських громад.
Водночас, як зазначає пан Бергер з Швейцарського туристичного відомства, хоча сектор п’ятизіркових готелів зростає, тризіркові готелі досі становлять найбільшу категорію. “У нас є категорії від однієї до п’яти зірок [у Венгені],” додає пан Вегмюллер. “Це добре для курорту.”
І хоча людей, які можуть витратити необмежені гроші на розкішні подорожі, все ще небагато, їх кількість і багатство зростають. Підхід Швейцарії — не дешевше, а краще, не більше людей, а рясніше — здається, приносить плоди.
