Дональд Трамп, здається, має більше впевненості в можливостях збройних сил Великобританії, ніж деякі з його власних генералів або багато з пенсіонерів британських збройних сил.
На прес-конференції з прем’єр-міністром Великобританії, коли його запитали про гарантії безпеки США для України, Трамп сказав: “Британці мають неймовірних солдатів, неймовірну армію, і вони можуть самостійно про себе подбати.”
Однак президент США залишив питання, чи може британська армія протистояти Росії, без відповіді.
На публіці старші військові офіцери США швидко хвалять професіоналізм британських збройних сил. Проте в приватних розмовах часто критикують нещодавні скорочення їх чисельності, особливо у британській армії, яка нині має трохи більше 70,000 регулярних військових.
Відомий старший генерал США в приватному брифінгу на візиті до Великобританії сказав: “Занадто малий”.
Згідно з даними Міжнародного інституту стратегічних досліджень, військові витрати Росії зараз вищі, ніж загальні витрати на оборону Європи за паритетом купівельної спроможності. Вони зросли на 41% і становлять тепер еквівалент 6.7% ВВП. У порівнянні з цим, Великобританія витрачатиме лише 2.5% до 2027 року.
Коментарі президента Трампа підкреслюють реальність, що він не має наміру відправляти американські війська на територію України для нагляду за будь-яким перемир’ям. Будь-яка присутність США буде економічною, щоб експлуатувати видобувні інтереси.
Він припускає, що це може бути стримуючим фактором для Росії проти нових атак. Але навіть його адміністрація вважає, що потрібна й “жорстка сила” – яка надаватиметься іншими. Це буде залежати від європейських країн. Питання полягає не лише в тому, чи є у Європи воля: чи є у неї також ресурси?
Коротка відповідь: ні. Ось чому Сір Кір Стармер наполегливо закликає до додаткових гарантій безпеки від найпотужнішої армії світу.
Великобританія не є єдиною країною, яка скорочує свої збройні сили внаслідок закінчення холодної війни. Ця тенденція в Європі повільно змінюється, оскільки більше країн збільшують витрати на оборону.
Однак Європа сама не зможе надати 100-200 тисяч міжнародних військових, які, за словами президента України Володимира Зеленського, необхідні для стримування Росії від нових атак.
Натомість західні уряди заявили, що вони думають про сили до 30,000 військових. Європейські літаки та військові кораблі допоможуть моніторити повітряний простір і морські шляхи України.
Ця сила зосередиться на наданні “гарантії” в ключових точках – містах, портах і атомних електростанціях України. Вони не будуть розміщені біля нинішніх фронтових ліній на Сході України.
Проте ці ж західні чиновники визнають, що цього буде недостатньо, тому існують заклики до “запасної” підтримки з боку США – “щоб мати впевненість, що будь-які сили, які будуть розгорнуті, не будуть піддаватись загрозам з боку Росії” й “щоб дати прем’єр-міністру впевненість, що він може безпечно розгорнути британські сили.”
Чиновники вважають, що, принаймні, США могли б надати контроль над будь-якими європейськими силами з елементом “командування і контролю” і американськими винищувачами, готовими реагувати з їх баз в Польщі та Румунії. Європа не може порівнятись з американськими можливостями супутникового спостереження або збирання розвідданих.
Також можуть погодитися на продовження постачання зброї Україні.
Хоча останнім часом Європа перевершила США за долею західної зброї, наданої Україні, одне західне джерело зазначило, що США надали “кращу” – такі як далекобійні ракети та системи протиповітряної оборони.
Європейські країни також не мають необхідних елементів для проведення великомасштабних військових операцій самостійно. Постачання західної зброї Україні було залежним від американських логістик.
Громадське бомбардування НАТО в Лівії у 2011 році також підкреслило недоліки – коли європейські країни нібито брали на себе лідерство, але все ще залежали від підтримки США. Союзники покладалися на американські танкери для дозаправки та американське цілевказання.
Проте Сір Кір Стармер, здається, залишив Вашингтон без жодних гарантій підтримки з боку збройних сил США. Спілкуючись з BBC цього ранку, міністр охорони здоров’я Великої Британії Уес Стрітінг припустив, що повторне зобов’язання Дональда Трампа до статті 5 НАТО – згідно з якою атака на одного союзника буде розцінюватися як атака на усіх – може бути достатнім.
Але міністр оборони США, Піт Хегссетті, раніше заявляв, що будь-які міжнародні війська, надіслані до України, не будуть ні силами НАТО, ні підпадуть під його угоду. На даний момент немає жодної гарантії безпеки, подібної до НАТО.
Сила волі Європи проходить перевірку. Прем’єр-міністр, який скликає зустріч лідерів на цих вихідних, незабаром дізнається, чи достатньо теплих слів від Дональда Трампа, щоб переконати інших приєднатися до Великої Британії в розгортанні військ на місці.
Франція є єдиною іншою великою європейською державою, яка поки що готова зробити те саме. Деякі північні європейські країни – Данія, Швеція та балтійські держави – готові розглянути зобов’язання, але знову ж таки, хотіли б гарантій безпеки з боку США. Іспанія, Італія та Німеччина поки що виступають проти.
Сір Кір, ймовірно, все ще вважає, що є місце для переговорів, що США можуть бути готові підтримати європейські сили. Але що стосується запитання Дональда Трампа – чи зможе Великобританія протистояти російській армії? Навіть якщо російські сили ослаблені, відповідь – ні.
