За природних обставин наступний льодовиковий період мав би початися приблизно через 11 тисяч років. Однак антропогенне глобальне потепління ставить під сумнів цей сценарій.
Науковці вивчили, як орбіта та нахил Землі впливають на чергування льодовикових і міжльодовикових етапів. Вони проаналізували цикли цих параметрів та дані з океанічних відкладень, дійшовши висновку, що саме зміни нахилу Землі відносно Сонця визначали початок та завершення льодовикових періодів протягом останніх 800 тисяч років.
Відкладений льодовиковий період
Нові дослідження вчених виявили “дивовижний зв’язок” між нахилом осі Землі та формуванням крижаних щитів. Професор Стівен Баркер з Кардіффського університету зазначив, що за природних умов наступний льодовиковий період мав би початися через 11 тисяч років, але вплив глобального потепління може змінити ці прогнози.
Варто відзначити, що така оцінка не враховує вплив парникових газів, які радикально змінюють клімат і можуть порушити природні цикли льодовикових етапів.
Що таке льодовикові періоди?
Льодовикові періоди – це холодні етапи в історії Землі, які повторюються приблизно раз на 100 тисяч років. Під час цих періодів великі крижані щити покривають значну частину суші на тисячоліття, змінюючись міжльодовиковими етапами, коли температура підвищується. Останній льодовиковий максимум стався приблизно 20 тисяч років тому, і зараз Земля перебуває у міжльодовиковій фазі.
Вплив нахилу та коливань Землі
Ще в 1920-х роках сербський учений Мілутін Міланкович висунув гіпотезу, що незначні коливання у нахилі осі та формі орбіти Землі можуть викликати глобальні льодовикові зміни. Протягом століття цю теорію перевіряли і підтверджували науковці.
У 1976 році дослідники знайшли земні докази, що підтверджують зв’язок між льодовиковими циклами та параметрами Землі:
- обліктність (нахил осі), що змінюється з періодичністю близько 41 тисячі років;
- прецесія (коливання осі), що впливає на розподіл сонячного світла по Землі та має цикл близько 21 тисячі років.
Проте точна роль кожного з цих параметрів у формуванні льодовиків була невідома до недавнього часу.
Нові відкриття
Дослідницька група під керівництвом Баркера нарешті розкрила механізм. Вони проаналізували дані про обліктність та прецесію за останні 800 тисяч років разом із даними з морських осадових шарів, що містять мікроскопічні мушлі форамініфер. Хімічний склад цих мушель дозволив визначити розташування крижаних щитів у різні періоди.
Результати стали важливим проривом.
“Ми виявили пряму залежність між змінами нахилу осі та тривалістю існування крижаних щитів”, – зазначив Баркер.
Відповідно до нових даних, розширення льодовиків від полюсів відбувається під впливом головним чином нахилу осі Землі, тоді як їх танення більше пов’язане з прецесією.
Чи можливий новий льодовиковий період?
На основі отриманих даних вчені змогли спрогнозувати, коли міг би настати новий льодовиковий період в умовах природного кліматичного циклу. За їх розрахунками, льодовики почнуть розширюватися через 10-11 тисяч років, досягнувши піку через 80-90 тисяч років, а далі почнуть поступово відступати до полюсів протягом ще 10 тисяч років.
Але більшість науковців вважають, що діяльність людини, зокрема викиди CO₂, порушують ці природні цикли.
“Якщо рівень вуглекислого газу залишатиметься високим, нового льодовикового періоду може не бути”, – наголосив Баркер.
Він підкреслив, що це не є приводом для оптимізму від росту температури.
“Ми не хочемо, щоб ця інформація використовувалася як аргумент для ще більшого викиду CO₂”, – додав науковець.
Мета цього дослідження полягає у моделюванні клімату Землі без впливу людської діяльності та виявленні довгострокових наслідків антропогенного втручання в природні процеси.
За прогнозами експертів, до 2100 року Земля, ймовірно, втратить значну частину своїх льодовиків.
