Безпекова ситуація в південному сусідстві НАТО продовжує змінюватися, створюючи нові фізичні та політичні виклики для Альянсу. У світлі посилення напруження у трансантлантичних відносинах, НАТО потрібно протистояти цим викликам, зокрема, збільшенню військової присутності Росії в Сирії та більш агресивній стратегії Туреччини.
Необхідність нової стратегії
Для збереження своєї ефективності НАТО має напрацювати більш стійку та амбітну стратегію на південному фланзі. Це передбачає досягнення консенсусу щодо політичної ролі Альянсу та розподілу відповідальності з Європейським Союзом. Члени НАТО повинні підняти питання спільної реакції на загрози на рівень національних інтересів.
Виклики на мікрорівні
НАТО демонструє готовність до адаптації, але стикається з великими системними перешкодами. Російська воєнна активність в Сирії створила нові загрози, зокрема постійну військову базу на південному кордоні Альянсу. Це зменшує можливості НАТО в регіоні.
Російська експансія в середземноморському регіоні
Військова кампанія Росії в Сирії слугувала випробувальним полігоном для її військових систем. Багато озброєнь, таких як танки та бойові літаки, були протестовані саме на сирійській території, що може суттєво змінити військову стратегічну баланс у середземноморському регіоні.
Ситуація в Туреччині
Туреччина, як ключовий гравець у південному фланзі НАТО, будує операційні бази на території Сирії, що ускладнює відносини з іншими членами Альянсу, особливо з США. Це призводить до зростання напруження, яке необхідно розв’язати для відновлення консенсусу в НАТО.
Необхідність узгодженої політики
Щоб запобігти ескалації конфлікту, НАТО потребує чіткої політики щодо Сирії та підходів до безпеки в регіоні. Спільна робота між деякими з внутрішніх підрозділів НАТО дозволить сформулювати більш реалістичну і ефективну стратегію для вирішення загроз, пов’язаних з тероризмом та розповсюдженням зброї.
