Перспективи членства Туреччини в Європейському Союзі (ЄС) стають дедалі більш невизначеними. Лідери Європи використали свій політичний капітал на подолання кризи єврозони, й наразі відмовляються від підтримки непопулярного проекту розширення ЄС. Введення рамкової програми, що підвищить статус Туреччини до рівня “віртуального члена ЄС”, може відновити відносини.
Зовнішня політика та безпека
Туреччина усвідомлює обмеження свого одностороннього підходу, і ЄС може скористатися зростаючою силою Туреччини в арабському світі. Необхідно здійснити більш детальну співпрацю в зовнішній політиці.
Через невирішені питання, такі як статус Кіпру, можуть виникати труднощі у співпраці ЄС та НАТО. Туреччина, в свою чергу, повинна проявити більше гнучкості у відносинах ЄС-НАТО.
Торгівля та мобільність
Глибша співпраця у рамках митного союзу між Туреччиною та ЄС може включати залучення Туреччини в переговори з третіми країнами.
Лібералізація візового режиму є важливою складовою віртуального членства, необхідною для побудови підтримки серед турецького населення для партнерства з ЄС.
Кліматична політика
Участь Туреччини в системі торгівлі викидами ЄС може принести вигоду обом сторонам, створюючи нові джерела фінансування для зменшення викидів.
Віртуальне членство як альтернатива
Модель “віртуального членства” дозволила б Туреччині зберегти деякі свої суверенні права, але зобов’язала б до відповідності законодавству ЄС у визначених сферах.
Таке членство було б більше ніж відсутність членства, проходитиме спільний процес конвергенції політик, забезпечуючи можливість впливу на політику ЄС.
Висновок
Віртуальне членство може не стати повноцінною заміною перспективі членства, але за умов нинішніх викликів може допомогти підтримати відносини між Туреччиною та ЄС, усунувши ризик остаточного розриву.
