Вашингтон намагається переконати країни Південно-Східної Азії, що військова сила США в регіоні є доброзичливою, в той час як Пекін прагне донести до регіону, що його зростання пропонує економічні можливості. Малайзія оцінює обидві країни як конструктивні сили.
Згідно з даними Carnegie China, Південно-Східна Азія є важливим геополітичним ареною, на якій інтенсивно відбувається стратегічна конкуренція США та Китаю. Малайзія є однією з найважливіших країн регіону, будучи засновником Асоціації країн Південно-Східної Азії (ASEAN) і активним дипломатичним актором. Як і багато інших країн у регіоні, Малайзія намагається подивитися на ці два наративи не як на взаємовиключні, а як на можливість для обох великих сил відігравати конструктивну роль у регіоні, хоча й бачить розрив між риторикою кожної сторони і реальністю їх дій.
Економічна важливість Південно-Східної Азії
Для Китаю економічна значущість Південно-Східної Азії значно зросла, ставши найбільшим торговим партнером для більшості країн цього регіону. У 2020 році ASEAN став найбільшим торговим партнером Китаю вперше. Ситуація ускладнюється зростанням економічних напружень між Китаєм та США, Європейським Союзом, Японією та Тайванем, що робить Південно-Східну Азію важливим посередником.
США ж часто сприймаються як головний і безпечний постачальник у регіоні, маючи міцні та розвиваючі економічні зв’язки з країнами Південно-Східної Азії. У регіоні США мають два союзники за угодою — Філіппіни та Таїланд — а також сильні партнерські відносини з Індонезією, Малайзією, Сінгапуром і В’єтнамом. Агресивні дії Китаю в Південнокитайському морі викликали відчуття невпевненості і тривоги серед багатьох країн, які цінують США як балансу проти потенційної китайської військової агресії.
Конструктивне співіснування
Обидва сили, США та Китай, прагнуть отримати підтримку, або принаймні не повну лояльність, країн Південно-Східної Азії. У цьому контексті важливо, щоб кожна країна формувала наратив або світогляд, який відображає її роль, статус і амбіції в регіоні та був прийнятий регіональними лідерами.
Вашингтон прагне переконати країни, що їхня військова потужність є доброзичливою, а США є ключовими архітекторами стабільного порядку, що приносить регіону мир і процвітання. У свою чергу, Пекін намагається показати, що його зростання є безпечним та приносить економічні можливості.
Баланс між двома наративами
Фактично, для таких країн, як Малайзія, ці наративи не представляють виключно вибір між двома крайнощами. Обидва наративи мають привабливі елементи, які резонують з інтересами, цінностями та ідеалами Малайзії. Малайзія визнає, що обидва наративи формують частково ідеалізовані образи США та Китаю як добродійників, і нехтують суперечностями та власними інтересами.
Загалом, Малайзія не має ілюзій щодо наративів, але представляє схильність їх переосмислювати для досягнення вигоди. Вона вважає, що справжнє розуміння міжнародного порядку потребує чутливого підходу до реальних інтересів країн, переважно з Глобального Півдня.
Висновок
На фоні ескалації напруженості між США і Китаєм, Малайзія намагається зберегти свій нейтралітет, формуючи політику, яка дозволяє їй зберегти добрі відносини з обома великими державами. Дзеркально відображаючи ці два наративи, її стратегія полягає у прагматичному підході, не підпадаючи під ярмо жодного з них. В умовах посилення суперництва, така позиція, ймовірно, залишиться пріоритетною для Куала-Лумпура.
