Захист від великих небезпек, таких як ядерний вибух, може суттєво залежати від якості бомбосховищ. Як пояснює Норман Клейман, експерт у галузі радіаційної безпеки, рівень захисту залежить від місцезнаходження бункера та потужності ядерної боєголовки.
Бомбосховища почали активно будувати під час Холодної війни, коли США та Радянський Союз загрожували один одному ядерною зброєю. Обидва уряди інвестували в програми захисту населення, заохочуючи громадян будувати укриття у своїх будинках.
Проте важливо пам’ятати, що не всі бомбосховища можуть забезпечити належний рівень захисту. Ефективність укриття залежить від багатьох факторів, включно з характеристиками самих бомб.
Клейман зазначає, що сучасні ядерні боєголовки є набагато потужнішими, ніж їхні попередники. Нова генерація ядерної зброї використовує термоядерний синтез, який забезпечує вибухи набагато більшого радіусу дії, на відміну від атомних бомб, які використовувалися у середини 20-го століття.
Прикладаючи до цього, він зазначає: “Якщо ви знаходитесь за 1000 км від термоядерного пристрою, можливе певне покращення завдяки укриттю. Проте в межах радіуса ураження все – ударна хвиля, вогонь, вибух – загрожує життю”.
Що стосується радіації, Клейман наголошує, що бомбосховище має бути належно сконструйованим. Для ефективного захисту стіни повинні бути виготовлені з бетону, сталі та свинцю. Додатково, вхід має бути зигзагоподібним, щоб блокувати радіацію, яка поширюється по прямій.
Також ключовими моментами є:
- Конструкційна міцність укриття.
- Кількість матеріалів, які можуть блокувати радіацію.
- Спосіб утримування радіоактивних опадів в осередку.
Радіація залишається небезпечною ще кілька днів після вибуху. Тому, якщо ви зможете вижити під час самого вибуху, важливо залишатися в бункері ще певний час. Це забезпечує можливість виживання до тижня та потребує спеціальної вентиляційної системи, яка не пропускатиме радіацію.
Однак важливо розуміти, що навіть у безпечному бункері, ризики пов’язані з довгостроковим впливом радіації, такі як рак, можуть проявитися через роки.
Отже, якість укриття та його відстань до вибуху – критичні фактори, що вирішують питання виживання під час ядерної загрози. “Це питання екранування від всіх видів небезпек: від спеки, вибуху та радіації”, – підкреслює Клейман.
