Сергій Тимощук, військовий 2 механізованого батальйону 32 ОМБР, ділився своєю вражаючою історією, яка стала реальністю на фронті. Він провів 22 дні в оточеному селі, переживаючи найтрагічніші моменти війни, не знімаючи одяг і бронежилет, і в умовах жорстоких бойових дій.
Перші дні на фронті
40-річний батько двох дітей вирушив на фронт у травні 2024 року. Його перше бойове завдання стало справжнім випробуванням. На початку грудня Сергій разом з побратимами потрапив у пекло – зокрема, в село неподалік від Покровська, де їхньою основною метою було спостерігати за противником і не допустити захоплення своїх позицій.
Умови виживання
Необхідно було адаптуватися до нових умов: вони взяли з собою лише 40 сухпайків та упаковку води на шістьох, але вже після першого обходу залишилися без їжі – їхні запаси зникли. Сергій згадує, як їм доводилося виживати в умовах браку продовольства.
Цивільні на лінії фронту
Військовий розповідає, що під час їхнього перебування там вони помічали залишених цивільних жителів. Зокрема, вони стали свідками того, як одна бабуся намагалася залишити село, тоді як інші перехожі, можливо, могли бути російськими розвідниками.
Трагедія поранених
За 22 дні Сергій і його побратими усунули близько 40 противників, але їх самих спіткали жахливі втрати. Троє бійців з їхньої групи отримали серйозні поранення, та через неможливість евакуації, двоє з них загинули. Лише один встиг вижити після ампутації руки.
Витримка і страждання
Сергій розповідає про жахи, які переживали вони: відсутність нормальної гігієни, коли їм доводилося використовувати вологі серветки та пакети, адже туалетні умови були жорстокими. За ці три тижні не зняв одягу, адже витримував всі труднощі без можливості навіть спробувати зняти бронежилет.
Надія на виживання
Сергій зізнається, що особливо важкими були проблеми з доступом до води. Вони отримували її через дрони, проте через втрати пляшок її доставлення було невдалим. Кожен солдат отримував всього 300-500 грамів води на день, тоді як пораненим давали більше.
Заключні думки
Наявність дронів, що постачають їжу та медикаменти, тим не менш, не могла забезпечити їх всім необхідним. Боявшись втратити товаришів, Сергій та його побратими боролися за виживання в умовах жорстоких бойових дій.
