Вступ
Сирія, Азербайджан та деякі посадовці в Ізраїлі концептуалізували вимушене переселення як метод управління конфліктами. Ці дії матимуть наслідки для західної моделі миробудування.
Витоки концепції
Фраза Tacitus: «Вони роблять пустелю і називають це миром» стала популярною серед політичних лідерів по всьому світу. Лідери в Сирії, Нагірному Карабаху та Газі застосовували жорстокі заходи, щоб нав’язати мир, включаючи масові переселення опозиційних груп населення задля зменшення опору.
Приклади вимушеного переселення
З 2016 по 2018 роки в Сирії приблизно 200,000 людей були переміщені режимом Башара аль-Асада. У вересні 2023 року більше 100,000 етнічних вірмен були вимушені покинути Нагірний Карабах через дії Азербайджану. Подібні ідеї також обговорюються ізраїльськими чиновниками після атак ХАМАСу 7 жовтня.
Наслідки для західного миробудування
Вимушене переселення викликає серйозні наслідки для західної моделі миробудування, яка акцентує повагу до прав людини, розмаїття та діалог. Авторитарні методи управління конфліктами ставлять під загрозу ці цінності, оскільки вони сприяють жорстокому придушенню права на опір.
Стратегія авторитарних режимів
Авторитарні режими, такі як режим Асада в Сирії чи режим Алієва в Азербайджані, вважають класичні методи мирного вирішення конфліктів неефективними і небезпечними для свого контролю над владою. Вони намагаються ліквідувати, а не примиряти опозиційні групи.
Феномен деструкції соціальних баз
У Сирії процес депопуляції супроводжувався жорстокими методами контролю, такими як блокади та голод, що призвело до виходу значної частини населення. Аналогічно, Азербайджан здійснив примусове виселення вірмен з Нагірного Карабаху, не надавши їм ніяких гарантій безпеки.
Ізраїль і концепція вимушеного переселення
У контексті війни в Газі, ізраїльські чиновники обговорюють ідеї про переселення палестинців для поліпшення безпеки країни. Проте обставини, такі як відмова Єгипту прийняти палестинців, ускладнюють реалізацію цих планів.
Висновки
Вимушене переселення є трагедією, яка має серйозні наслідки для ліберального підходу до миробудування. У часи, коли авторитарні режими дедалі частіше використовують насильство як засіб вирішення конфліктів, західним країнам важливо переосмислення своїх стратегій в контексті ліберального міжнародного порядку.
